Коли Йосафат Кунцевич був висвячений на священика, своїми повчаннями та добрим словом умів навертати до церкви багатьох людей. Вороги, котрі бачили успіхи Йосафата, намагались знайти будь-який його недолік чи провину. А не знайшовши, через заздрість, прозвали “душехватом”. Про духовну семінарію священномученика Йосафата – у статті на frankivsk.one.
Покровитель семінарії
Іван Кунцевич (Йосафат) народився в 1580 у Володимирі-Волинському. В 1609 його було висвячено у священики Іпатієм Потієм. Він проводив свої служби у Київській Унійній Церкві.
У 1613 о. Йосафат був ігуменом Битенського монастиря. Згодом, Кунцевич стає єпископом-помічником на Полоцький архієпископський престол, а в 1618 – єпископом.
Йосафат Кунцевич був вбитий 1623 року 12 листопада. Через свою мученицьку смерть, він зумів об’єднати більше людей, ніж за життя. У 1643 був причислений до лику святих.12 листопада є офіційним днем великомученика.
Створення семінарії ім. Йосафата
Семінарія була створена 13 березня 1893 року. Тоді імператор Австро-Угорської імперії дав добро на заснування єпархіальної духовної семінарії. Єпископ Юліан Сас-Куїловський, котрий був тоді ординарієм Станиславівської єпархії, подбав про складання кошторису на будування духовної семінарії.
Наступний Ординарій владика Андрей Шептицький в 1899 купив на вул. Шевченка земельну ділянку. Наступного року він зумів дістати дозвіл на спорудження семінарії. Її будівництво почалось влітку 1902. А зимою 1907 в ній вперше почали навчання дев’ятнадцять семінаристів. Цій події посприяла невтомна праця єпископа-ординарія Кир Григорія Хомишина, який був призначений Андреєм Шептицьким на Львівський митрополичий престол та керував катедрою.
Перший ректор Єремія Ломницький
Перший ректор обіймав посаду до 1915 року. У часи Першої Світової семінарія не працювала через російські війська. Осінню 1917 семінарія відновила свою діяльність аж до 1945.
З 1907 по 1915 о. Ломницький обіймав посаду ректора семінарії. Окрім адміністративної діяльності, був викладачем. Викладав методологію, риторику, гомілетику, пасторальне богослів’я, катехитику. Чудово знав французьку. Його цікавили філософські та богословські праці. Він гарно знав моральне богослів’я. Отець весь час цікавився життям вихованців, щотижня проводив для них навчання по семінарійному життю та покликанню священника.
Є. Ломницький разом з о. Платонідом Філіясом розробив перший молодіжний молитовник “Гостинець”. В 1915 був вивезений до Росії, де помер від запалення легенів.
Михайло Вальницький
Був ректором з 1918 року по 1923. Народився в Сяноцькому повіті, в селі Сторожі Великі. В 1883 був висвячений у священники. По 1885 був заступником шкільного катехита.
Помер в старому місті та похоронений в капітульній гробниці. На прохання Генерального вікарія Станиславівської єпархії отця Р. Винничука та В. Кандюка, останки отця були перепоховані на цвинтарі в селі Чукалівка на Франківщині. Причиною тому стало знищення старого цвинтаря партійним керівництвом.
Авксентій Бойчук
Був третім ректором протягом 1923 – 1945 років. О. Бойчук – священник УГКЦ, церковний діяч, педагог, доктор богослов’я. Був репресований в СРСР. Народився в 1888 в Іване-Пусте на Тернопільщині, де і помер в 1971.
Духівником семінарії в ті роки був блаженний о. Симеон Лукач. Викладачами, які залишили свій слід в історії семінарії ім. Йосафата були: отець д-р Лятишевський; В. Баран, який викладав канонічне право; о. д-р Я. Медведицький – біблійний історик Старого Завіту; о. д-р В. Бабин, що викладав спеціальну догматику. Новомученики УГКЦ Кир М. Чернецький та Кий Й. Коциловський, поки не стали єпископами, викладали в семінарії. Навчання в семінарії було на дуже високому рівні. Серед викладачів один лише блаженний С. Лукач – викладач морального богослов’я та духівник, не був доктором наук.
Радянська влада в 1945 нічого хорошого зі собою не принесла. Семінарію закрили. Практично всі викладачі були арештовані. Бібліотечні фонди та інші блага конфіскували.
Іриней Білик
В 1990 році семінарія розпочала свій новий етап життя вже як Вища духовна семінарія ім. свщмч. Йосафата. В серпні 1990 семінаристи приступили до навчання.
Владика Іриней Білик був ректором протягом чотирьох років з 1990. Народився в 1950 в Княжполі Старосамбірського району.
Коли в 1991 був зареєстрований Івано-Франківський Теологічно-Катехитичний Духовний Інститут, семінарія діяла як Івано-Франківська Вища духовна семінарія. Семінарія та ІФТКДІ спочатку змушені були працювати в непристосованих приміщеннях різних організацій. Такі умови не сприяли якісному навчальному процесу. Проте, ректори не переставали докладати сил до розвитку семінарії.
Викладачами, в ті непрості часи, були професори з підпільних семінарій, священник, котрі закінчили вищі навчальні заклади Православної Церкви, з італійських, польських, американських, канадських, хорвацьких університетів.
Софрон Мудрий
Став п’ятим ректором в 1994. Він мав багатий досвід роботи в Римській Колегії св. Йосафата. Це дуже добре було видно по тому, з якою наполегливістю ставився до розв’язання семінарійних питань.
На початку 1995 о. Софрон зміг отримати велике приміщення для семінарії по вулиці Василіянок, 64. Через деякий час, на Грабарській, 20 і 22 свою роботу почали другий та третій корпуси. Нові приміщення потребували облаштування аудиторії, семінарійної каплиці, а також кімнат, в яких би проживали студенти-богослови. Кир Софрон Мудрий в 1997 став єпископом-ординарієм Франківської єпархії та займався розв’язанням цих питань.
В 1995, після випуску ІФТКДІ , найобдарованіші студенти відправились на продовження навчання в римські, віденські, люблінські, інкзбрукські, варшавські університети. Такі дії були направлені, щоб в майбутньому семінарія мала спеціалістів з богословських дисциплін та посилила викладацько-професорський склад інституту.
Теодозій Янків
Став шостим ректором у 2000 році. Отця було призначено відповідальним за проведення візиту Отця Івана Павла 2 наприкінці року. Згодом, отець став настоятелем в київському монастирі Отців Василіян. Тоді ж був директором у видавництві “Місіонер”. Численні обов’язки змусили Теодозія Янківа відмовитись від ректорства семінарії. Таким чином, на посаді він пробув рік.
Олег Каськів
Став сьомим ректором у 2001 та виконував обов’язки до 2010. Поки отець був ректором, із семінарії випустили 276 семінаристів, з них 210 стали священниками УГКЦ в різних єпархіях Франківської церкви. В ті роки знову почало діяти семінарійне братство свщмч. Йосафата. Було відкрито сайт семінарії та Інформаційний центр ІФДС. Для семінаристів готувалась духовна та методологічна література.
Олександр Левицький
Отець став ректором у 2010 та був ним до 2014. За його сприяння було видано журнал “Христова нива”. Семінарія почала співпрацювати зі школами та медзакладами Франківська та Карітасом Івано-Франківської Архієпархії. Семінаристи проводять тематичні конференції в училищах, школах, ВУЗах на Франківщині. Самі ж семінаристи приймали участь в турнірах зі шахів, футболу, шашок, тенісу. Все це – за сприянням о. Олександра. Також було проведено футбольний турнір між духовними семінаріями.
Олег Каськів
Став ректором у 2014 та пробув на посаді до 2016. В той час семінарія зобов’язувалась УГКЦ провести 6 сесію Патріаршого Собору в Івано-Франківську, а пізніше і Синоду єпископів. Семінарія тоді існувала у вже відреставрованому приміщенні. В духовній семінарії вчились представники 11 єпархій, архієпархій, екзархатів та студенти із Білоруської ГКЦ.
Олесь Будзяк
Став ректором в 2016 та працював на посаді до 2019. Отець був наймолодшим ректором за історію семінарії. О. Олесь сприяв тому, аби відділи семінарії успішно реорганізувались та розділились на тематичні групи.
Роман Микієвич став ректором в 2019 та був ним до 2020. Олексій Данилюк був дванадцятим ректором з 2020 по 2022. Тарас Путько є чинним ректором семінарії з 2022 року.
Семінарія ім. свщмч. Йосафата при кожному своєму ректорові зазнавала лише позитивних змін та розвивалась.Тарас Путько, чинний ректор, каже, що особливим є покликання до священства, котре на землі здатне реалізовувати небесні речі. Кожна людина повинна віднайти своє покликання, бо – це особливий Божий дар. Наскільки швидко ми його зможемо віднайти, настільки раніше станемо по-справжньому щасливими.
