Мар’ян Антоняк швидко отримав славу популярного скульптора, після того, як у 1909 повернувся з Польщі до Станиславова. Він поселився з дружиною на Сапєжинській, 67, коло цвинтаря. Тоді й відкрив свою каменярсько-скульптурну фірму. Вона з розмахом виготовляла пам’ятники, які були популярні також в Коломиї, Калуші, Городенці, Богородчанах, пише frankivsk.one.
Шлях
Мар’ян Антоняк народився у квітні 1881 року, в Бохні. Своєму ремеслу вчився в рідному краї та Кракові. Диплом втримав у серпні 1900 року. Згодом, відправився до Варшави. Польська столиця стала місцем, де Антоняк вчився різьбити по мармуру. Він працював на будівництві на Саській площі храму Божого Провидіння. Пізніше, відточував свої здібності під час роботи над вівтарем Вірменського собору Львова.
У 1902 році скульптор приїхав на навчання до Станиславова. Там він влаштувався до фірми “Я. Бембнович” та з головою поринув у виготовлення пам’ятників. У кінці 19 та на початку 20 століття похоронним бізнесом, в основному, керувала родина Бембновичів.
Пам’ятники із пісковику та граніту, на перетині 19-20 століть, виготовляла скульптурно-каменярська фірма братів Бембновичів. Умільці починали свою кар’єру у каменярському закладі Шіммсерів у Львові. Там вони виготовляли надгробки для Личаківського цвинтаря. У 1891 Ян Бембнович переїхав до Станиславова, де й започаткував власну справу.
Вже через 10 років його брат Міхал відкрив другу каменярсько-скульптурну фірму “Пієтас” у Станиславові. Можна сказати, що Бембновичі організували монополію на цвинтарні пам’ятники у Станиславові. На жаль, бізнес процвітав недовго. Вже в 1905 помер один зі синів Міхала, потім і сам Міхал, а тоді Ян Бембнович. І хоч чоловіків поховали на Сапєжинському кладовищі, могили їх, на жаль, не збереглись.
За певний час, фірма Бембновичів відновила свою діяльність, вже під керівництвом другого сина Міхала – Казимира.
Креативний Антоняк
У 1909 Мар’ян Антоняк переїхав з дружиною до Станиславова, де відкрив свою власну фірму. Точніше, викупив майстерню у Бембновичів на Сапєжинській, 67. Сім’я Антоняка поселилась навпроти цвинтаря. Паралельно з Мар’яном на Сапєжинській свою діяльність почав ще один молодий віденський архітектор Фредерик Януш. Там він спроєктував готель для майбутнього бургомістра Станиславова Хованця. Згодом, виконував замовлення для ще одного багатого містянина Гаусвальда.
Януш шукав собі компаньйона-скульптора для втілення задуманого в камені. Оскільки часи з державністю України були непевні, митці обробки каменю рідко прикрашали скульптурами майдани чи фасади будинків. На цвинтарях натомість відчували більше безпеки для своїх творінь. Саме там втілювали ідеї у, завмерлих навіки, фігурах з каменю.
Антоняк був креативним майстром, тому швидко знайшов спільну мову з Янушем. Його творіння в стилі артдеко можна досі побачити по обидві сторони вул. Незалежності. Скульптури розташовані досить високо. Роботам Антоняка була властива типова, в той час, оголеність. На щастя, подібні витвори не трактувались як щось антихристиянське та сороміцьке. Їх ніхто не намагався “одягти” чи знищити.
Кажуть, що майбутній мер Хованець, котрий був також замовником Януша та Антоняка, отримав своє втілення на фасаді власної кам’яниці. Хованець, у міфології, означає дух збагачення. Його зображали як малого хлопчика. На будинку Хованця, до речі, є кілька таких скульптур, які тримають за крила більших за себе птиць.
Креативна діяльність відділила Антоняка від його звичної цвинтарної рутини. Він наче під іншим кутом дивився тепер на архітектурну діяльність. Антоняк зумів привернути до своєї роботи ще більше уваги, бо навчився виходити за межі скульптора для кладовища.
“M. ANTONIAK/STANISŁAWÓW”
Діяльність скульптора Мар’яна Антоняка охоплювала Станиславівське воєводство та частину Тернопільського. Його витвори цвинтарного мистецтва збереглись в колишньому Чортківському та Бучацькому повітах.
Особливістю скульптур пана Мар’яна була точна різьба на камені, легкі для сприйняття образи. Також він майстерно комбінував різні стилі, від класицизму до модернізму. Більшість робіт майстра була із бетону червоного кольору. Серед численних мистецьких втілень домінували скульптури вічного сну, класичні грецькі вази з дубовими вінками та намистом з маків. Також Антоняк любив “огортати” хрести у скульптурах жолудями та листям дуба.
Скульптор вміло працював зі станом завмирання скульптур. На Незалежності він оздобив також дім Гаусвальда. Останній заздрив Хованцю та вирішив придумати власну, нічим не гіршу будівлю. Він майстерно втілив у камені, навіки завмерлих, героїв. Різного віку скульптури наче й віддають цвинтарним духом, але не мають звичних хрестів та усипальниць. Скульптури Мар’яна Антоняка відтворюють то малих хлопчаків, то серйозних мислителів, втомлених від вічних думок.
Майстер працював із досить великою групою людей. Разом вони виготовляли пам’ятники, оздоби для фасадів будинків, ратуші. Спершу будинки були невисокі. А тоді винайшли залізобетон. У Станиславові його вперше використав майстер Януш для будівництва готелю “Юніон” в 1912 році. Архітектор втілював задум Хованця, тоді як Антоняк його оздоблював скульптурами.
Фігури Антоняка
Частково, до сучасності дійшли фігури Антоняка із Вірменського костелу в Станиславові, 1928-1929 років. Він займався також виготовленням образних могильних надгробків у Ворохті. Спільно із Юзефом Малахом працював над пам’ятником героям боротьби за незалежність Польщі в Тлумачі. На жаль, він був знищений у 1941. У каменярській майстерні Антонюка, за проєктом Юзефа Малаха, було виготовлено пам’ятник легіонеру на міському цвинтарі Станиславова.
Багато скульптур Антоняка варварською знищили у 70-х роках 20 ст. Втім, кілька пам’ятників збереглись на цвинтарях Калуша, Коломиї, Тлумача та ін.
Діяльність Антоняка активно набирала обертів. Його фірма співпрацювала також із ритуальним домом Францішека Маєра. Антоняк мав численні замовлення на надгробки для багатих родин, які проживали у Станиславові.
Якось, скульптор отримав замовлення на пам’ятник для усипальниці родини Лапічаків. І хоч ці люди не брали активної участі в культурному та громадському житті Станиславова, надгробок на їх могилі заслуговує уваги.
Цей витвір цвинтарного мистецтва був спроєктований Григорієм Кузневичем, який оздоблював вокзал Львова. Виготовляли надгробок Мар’ян Антоняк та ще живий тоді Ян Бембнович у 1907 році. Витвір мистецтва постав в образах ангела-охоронця та дівчинки, душу якої він проводив в інший світ. Скульптури виконані дуже ніжно та романтично. Подібний стиль народився в Англії. Через Німеччину та Польщу дійшов до Станиславова. В місті він набув неабиякої популярності.
Антоняк працював зі своїм братом Феліксом. Майстер робив невеликі зразки з глини, які його співробітники втілювали у камені натуральної величини. Станиславівський цвинтар, на початку 20 ст., зберігав 50 надгробків із майстерні Антоняка.
Скульптор був цікавою творчою особистістю. Наприклад, пересувався містом на мотоциклі Harley-Davidson. Такий транспорт важко було залишити поза увагою. Окрім своєї професійної діяльності, Антоняк був громадським діячем та часто виїздив з міста. Майстер “вигулював” свого залізного коня та привертав увагу цікавих людей. Таким чином, про станиславівського скульптора дізнавались далеко за межами регіону.