Новий 1907 рік мало не почався зі самовбивства у популярній станиславівській лазні на вул. Фердинанда (Низова). 61-річний Фердинанд Хоремський під час водних процедур спробував перерізати собі вени. Від страшної кончини чоловіка врятували два брати Арнольдови. Вони також приймали ванну поруч. Так, лише трохи пораненого ножем Фердинанда доставили до лікарні, пише frankivsk.one.
Міква та лазня на Низовій
Перша лазня від 17 вересня 1662 року була єврейською та називалась міква. Вона виглядала як резервуар з водою для омивання тіла. За традицією, євреї перед Шабатом повинні були зануритись у мікву, аби очистити тіло від злого та нечистого. Для лазні єврейські вчені розробили цілий план процедури. Вони визначили об’єм резервуара з водою та вказали вимоги до джерела. Таких єврейських лазень у Станиславові було кілька. В одній, 1826 року сталась пожежа. Вогонь заполонив також єврейську школу, військову частину та кільканадцять будинків.
До 1907 року лазнею на вул. Фердинанда заправляв видний представник міста – Іван Яхно. Чоловік брав участь у заснуванні товариства “Просвіта” та “Руська бесіда”. Так, у 1892 році Іван Франко та Михайло Павлик проводили віче в почекальні лазні для станиславівських радикалів. До слова, для зібрань використовувались й інші приміщення. Наприклад, ресторан коло броварні Седельмайєра. Та їх зустрічі там заборонила влада.
Яхно мешкав через дорогу, а лазню отримав у спадок від тестя Францішека Гуравського. Підприємець відкрив парну у 1845 році. Справа була дуже витратною. На той час, 16 тисяч флоринів було великим статком. Парова купальня працювала в усі дні, окрім понеділка. Реклама говорила, що парна була дуже комфортною та опалювалась на постійній основі.
Турецькою її назвали саме тому, що мода на неї прийшла із далекої Туреччини. Там їх називали хамамом. Умови в такій лазні були передбачені для максимального комфорту. Гуравський, однозначно, покращив життя містян. До того ж лазня приносила гарний дохід та й конкурентів, на той час, не мала.
Було відомо також про ще одну лазню на вул. Страчених. На жаль, через дерев’яну конструкцію, єврейська парна згоріла у пожежі 1826 року.
Лазня Франтішека Гуравського працює навіть в сучасному Франківську. Це громадська лазня “Нептун”. А Меморіальний сквер зумів зберегти могили колишніх власників лазні на Низовій. Родинні гробовці Гуравського та Яхна розташовані з правої сторони від головного входу.
Римська парна
Римська лазня на вул. Третього травня (Грушевського) також красується на стародавніх поштівках Станиславова. Заклад був відомий тим, що мав комфортні умови для своїх клієнтів. Всі хвалили помірну температуру та ідеальну вологість. В той час, коли приватні лазні могли дозволити собі лише заможні містяни, громадські – були доступні всім.
Окрім комфортного мікроклімату римської лазні, у пару додавали також екстракти лікарських трав. Вона була такою густою, що відвідувачі не могли бачити своїх сусідів. Римська лазня відрізнялась тим, що пара не обпікала, а рівномірно прогрівала тіло. Паралельно, воно сильно пітніло. Такий комплекс позитивно впливав на оздоровлення людини.
Одна історія з лазнею стосувалась відомого раніше діяча Станиславова – Агатона Гіллера. У 1863 році він був одним із керівників антиросійського повстання. Певний час виконував обов’язки голови уряду. Коли рух був придушений, він переїхав до Швейцарії, а тоді до Франції. У 1884 році повернувся назад до Галичини. У Станиславові продовжував вести активне громадське життя, заснував видання “Кур’єр станиславівський”.
У 1887 році Гіллер раптово помер. Журналіст Готхільд Кон писав, що причин смерті могло бути дві: або це був напад астми, або він напередодні помився під прохолодним душем римської лазні. Згодом, застудився. Через хронічне запалення кишківника, отримав ускладнення та помер.
Ще одна цікава історія розповідає про зиму 1900 року. Стеля у римській лазні тоді вже була у дуже плачевному стані. Складалось враження, наче вона от-от звалиться розпареним клієнтам на голови. Так, найняли людей, які повинні були провести оцінку лазні та визначитись з ремонтними роботами. Власнику наказали не приймати відвідувачів. Та він не послухав.
Коли прибула комісія, господар лазні навідріз відмовився спроваджувати відвідувачів. Тому учасники комісії прийняли єдине правильне рішення. Вони вирішили роздягтись та оглянути стелю в оголеному вигляді. Ситуація була безвихідна, переносити візит на інший день не могли, тож вирішили діяти так радикально.
Види станиславівських парних
У Станиславові було кілька видів парних: турецька, слов’янська, римська. Слов’янська, яку часто називають російською, виготовлялась у вигляді приміщення з дерев’яних колод. Вона чиста та екологічна. Найчастіше, з деревини, використовують липу та сосну.
Часто, такі парні мають свого лазника – людину, котра вміє робити масаж спеціальними дубовими віниками. Пара отримується шляхом виливання води на розжарені камені. Температура в такому приміщенні може досягати 70 градусів. Вологість, при цьому, становить 25%.
Римська лазня (терма) має вигляд приміщення з мармуровими сидіннями та лежанками. Пара тут густа, а вологість сягає 100%. Вона подається в приміщення через спеціальні отвори. Така пара приємно огортає тіло, розпарює та пом’якшує шкіру, відкриває пори. Окрім парної, римська лазня має також відпочинкову кімнату та басейн. Аби освіжитись можна скупатись в басейні, після парових процедур, чи відпочити за келихом смачного напою.
Турецька лазня вважається найкращою по температурному режиму. За будовою схожа на римську. Принцип дії пари також схожий, але температура пари при цьому не перевищує 55 градусів.
Громадські чи приватні
У Станиславові також не всі могли дозволити собі приватні лазні. Тому, оптимальним варіантом були громадські. Там, за невелику плату містяни могли розслабитись після важкого трудового дня, просто провести час у компанії друзів чи навіть відсвяткувати якусь подію у нестандартній атмосфері.
Та приватні й громадські лазні мають свої особливості. Багато хто використовує громадські лазні не лише за прямим призначенням, а щоб поспілкуватись з іншими людьми. Наприклад, таке практикують пенсіонери.
Громадські лазні, часто, є загальними, тобто, для чоловіків та жінок. У Європі те, що люди паряться разом – норма. Вони сприймають лазні лише як місце, щоб погрітись та відпочити, а не шукати знайомств.
Та більш актуальними є лазні, поділені на чоловічі та жіночі. Втім, не кожен франківець готовий ходити в громадську лазню та роздягатись перед чужими людьми, навіть однієї статі. Не менш важливим є рівень санітарії.
Так, у Франківську була раніше невесела історія із лазнею “Нептун”. Відвідувачка скаржилась на відсутність чистоти та недотримання норм для парних. Жінка звертала увагу на скриньки для речей, що не закривались, розжарений до червоного чан з водою та відсутність термометра. На це власники відповіли, що вона завжди може піти в інше місце, якщо має якісь претензії.
Приватні лазні натомість мають вищий рівень обслуговування. Такі парні зручні для відпочинку компаніями, вузького, неформального круга друзів, для побачень. Та, перш за все, потрібно відштовхуватись від стану свого здоров’я. Якщо ви легко витримуєте високі температури, – сміло можна скористатись зі слов’янської лазні. Оздоровитись, розслабитись в комфортних умовах можна у римській чи турецькій лазні.