Івано-Франківськ часто називають містом студентів та молоді, адже сюди з’їжджаються школярі та абітурієнти з різних куточків України та світу. Сучасний обласний центр вправно поєднує в собі дух старовинних традицій та розвиток новітніх технологій. Чудовим прикладом є перші школи та гімназії, які вдало функціонують донині, пише сайт frankivsk.one.
Перша українська гімназія у місті
У 1905 році австрійський уряд на вимогу українців видав дозвіл на відкриття першої гімназії у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Коштів на будівництво нової будівлі не було, тому довелось орендувати приміщення. Перша гімназія функціонувала на вулиці Яна ІІІ Собеського, а з 1908 – на вулиці Липовій. Першим та довголітнім директором став Микола Сабат. Педагог обіймав посаду директора у період з 1905 по 1919, а також з 1923 по 1927.
У 1908 навчальний заклад налічував чотири класи та вісім відділів. Тож викладацький склад вирішує позаду головного корпуса будувати нове приміщення для гімназії. А у 1912 пройшло офіційне відкриття ще одного приміщення навчального закладу. Завдяки цьому Станіславська гімназія стала класичною – восьмикласовою.
Життя вихованців у стінах гімназії було насиченим та цікавим. Щороку класи поповнювались новими талановитими учнями. Вчителі намагались сприяти розвитку юнацьких амбіцій, залучали учнів до духовного життя, а на особливі свята влаштовували концерти чи навіть вистави. У стінах навчального закладу усі публічні виступи проводились під майорінням українського стяга, на якому випускники щороку присягали на вірність Західноукраїнській Народній Республіці. Проте зовсім скоро Станіславську гімназію закрила радянська влада у 1939 році. Червоноармійці перетворили навчальний заклад на російську середню школу.
З приходом незалежності, у 1992 році в Івано-Франківську на базі колишньої Станіславської гімназії була заснована Українська гімназія № 1. Першим директором навчального закладу обрали Зіновія Береговського. А 22 лютого 1994 року гімназія отримала новий корпус, який розміщений за адресою Калуське шосе, 1. 2012 року навчальний заклад зайняв друге місце у рейтингу українських загальноосвітніх закладів І-ІІІ ступенів видання «Фокус».
Навчання у закладі поділяється на два профілі: філологічний та математичний. Також у стінах гімназії діють:
- кафедра української мови та літератури, кафедра математики та інформатики;
- академічні об’єднання: суспільних та природничих дисциплін, іноземних мов, дисциплін естетичного циклу та фізичного виховання.
Учні навчального закладу вивчають чотири мови: англійську, французьку, німецьку та польську. У приміщенні гімназії функціонує басейн. Щотижня замість одного уроку фізичної культури учні усіх класів займаються плавання. Також обов’язковими для усіх вихованців є заняття з хореографії.
Також у навчальному закладі функціонують:
- музей історії гімназії;
- духовна світлиця;
- товариство юних науковців «Scientia vinces!»;
- літературна студія «Весняний поріст»;
- гуртки народних ремесел, малюнків та дизайну,
- студія юних журналістів та радіоаматорів;
- спортивні секції;
- хори «Наша пісня» та «Соловейки»;
- ансамбль танцю «Едельвейс»;
Івано-Франківська спеціалізована школа №5
Івано-Франківська спеціалізована школа №5 є одним із найстаріших навчальних закладів міста. Споруда, в якій функціонує школа, була збудована ще у 1897 році для Скарбової дирекції. У 1913 році для дирекції звели нову будівлю (зараз вулиця Михайла Грушевського, 31). У першому корпусі школи діяли військові казарми, а в другому корпусі – тютюнові монополії. У 1939-1941 роках у стінах навчального закладу переховувались війська радянської та німецької армій.
Школі №5 не раз доводилось змінювати свою адресу. У 1945 році вона розташовувалась на вулиці Мельничука (де зараз діє Економіко-правничий інститут). Тоді в школах навчання було дозволено лише для хлопців. 1955 року школу перевели на вулицю Шопена, 1 (нині тут розташований один із корпусів Івано-Франківського національного технічного університету нафти й газу). У 1962 році згідно з рішенням міського комітету обласної ради навчальний заклад знову змінив місце локації. Нове приміщення розташоване на вулиці Івана Франка,19, а школа отримала статус навчального закладу з продовженим днем.
У 1961 році навчальний заклад оголосили новою школою з поглибленим вивченням німецької мови. Відкриття нових класів зініціювала Ярославська Міра Абрамівна – досвідчена подагогиня німецької мови та неповторна методистка, яка решту свого життя присвятила продуктивній роботі на кафедрі німецької мови. Завдяки новаторським ідеям вчительки школа набрала великої популярності у місті та регіоні. Всі інтелігентні родини хотіли відправити своїх діток на навчання саме у спеціалізовану школу №5.
Ліцей № 11 Івано-Франківської міської ради
Ліцей №11 входить до списку найстаріших навчальних закладів міста Івано-Франківськ. У вересні 1905 німецький пастор Теодор Цьоклер відкрив євангелістську школу у Станіславі. Будівля зараз є старим корпусом школи. У 1930 році на базі старої школи відкрили німецьку гімназію. Учні були захоплені навчальним процесом та викладацькою майстерністю вчителів, тому на знак вдячності самостійно створили атрибути школи. Дівчата самостійно вручну вишили прапор. Головним символом стяга стала троянда Лютера, що вважається знаком християнського милосердя та благодійності.
Основним профілем школи є вивчення іноземних мов. Учні з першого по одинадцятий клас вивчають англійську з поділом на три групи, з п’ятого класу вихованці обов’язково вивчають французьку та німецьку мови. Польська мова є додатковою, її вивчають на факультативах. Кожного року навчальний заклад нагороджує вихованців за відмінні успіхи у навчанні, а особливу увагу приділяють учням, які досягли успіхів у перекладацькій роботі з англійської мови на українську.
У 2002 та 2004 роках ліцей отримав золото за здобуте перше місце на Міжнародному фестивалі «Перші кроки до самоврядування» у польському містечку Ополе, у 2008 році — срібло, а в 2005, 2007, 2009 роках — бронзу.
Католицька школа святого Василія Великого
Розвиток католицької освіти в Івано-Франківську припадає на другу половину сімнадцятого століття. Почалось все із приходом на Єпископську катедру Митрополита Андрея Шептицького. На запрошення священнослужителя до міста прибули монахині з Львівщини, які вже мали великий педагогічний досвід.
Влітку 1909 року єпископ передав фундаційний дім у власність монахинь. Отримавши його, вони розпочали будівництво школи. У 1912 році майстри завершили роботу. Будівля була надзвичайно велика, тому у ній розмістили одночасно монастир, школу та інститут. Щороку у школі навчалось близько двісті учениць. Батьки відправляли своїх доньок на навчання лише з морально-патріотичних переконань. Проте за чверть століття три тисячі дівчаток успішно закінчили процес навчання у школі, гімназії та вчительській семінарії.
Вихованці носили спеціальну форму, яка складалася з блузи та спідниці синього кольору, а чорний або темно-синій фартух і нарукавники – були чудовим доповненням до образу. А також дівчата носили голубі беретики зі сріблястою шпилькою, яка нагадувала літеру «В».
При гімназії працювала Марійська дружина. Вихованці займались у різноманітних гуртках. Найпопулярнішим були факультативи україністики, природничий, історико-географічний та спортивний
Друга світова війна перекреслила всі плани монахинь. Радянська армія вивезла педагогів до різних країн світу, деяких вчителів заслали в Сибір, проте найстійкіші продовжували викладати у глибокому підпіллі.
Після проголошення незалежності України монахині хотіли повернути монастирське приміщення, в якому на той час функціонувала обласна бібліотека та сільськогосподарський технікум. У 1993 році за підтримки тодішнього міського голови Богдана Боровича сестрам віддали приміщення, навчальний процес у стінах приватної католицької школи святого Василія Великого триває донині.
Історію потрібно пам’ятати, а освіту цінувати, аби не повторювати помилок у майбутньому та залишити дітям частину спадщини, яка вражає та милує око.