Херсонський державний університет — це не лише будівлі та лабораторії, а спільнота людей, відданих освіті та знанням. 24 лютого 2022 року війна назавжди змінила життя університету, зруйнувавши інфраструктуру і звичний ритм навчання. Та навіть у цих екстремальних умовах колектив ХДУ довів: справжній університет живе не в стінах, а в людях і їхній незламній волі до знань, пише frankivsk.one.
Війна й українська освіта: виклики та релокація
Повномасштабне вторгнення росії в лютому 2022 року стало важким випробуванням не лише для міст і громад, а й для системи вищої освіти України. Університети опинилися під загрозою: одні корпуси зруйновані обстрілами, інші — окуповані, а студенти та викладачі втратили доступ до лабораторій, бібліотек і кампусів.
За даними Міністерства освіти і науки України, понад два десятки університетів були змушені терміново змінити місце дислокації. Так, Харківський національний університет внутрішніх справ переїхав до Вінниці, а Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) — до Дрогобича. Крім того, частково релокувався Запорізький державний медико-фармацевтичний університет до Берегова на Закарпатті. У 2025 році Донбаська національна академія будівництва і архітектури (ДонНАБА) з Краматорська приєдналася до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.
Херсонський державний університет став одним із найбільш показових прикладів ефективної релокації. У співпраці з Прикарпатським університетом вдалося не лише зберегти навчальний процес, а й забезпечити безперервність академічного життя: лекції, лабораторні, практичні заняття та навіть культурні активності продовжилися у новому місті.
Війна навчила українські університети швидко адаптуватися: цифрові платформи стали критично важливими, системи дистанційного навчання дозволили не втратити студентів, а гнучкість і взаємопідтримка серед академічних спільнот стали запорукою виживання і розвитку. Цей досвід показав: університети України здатні не лише вистояти в екстремальних умовах, а й перетворити виклики на нові можливості для співпраці та розвитку.
Університет як серце міста
Херсонський державний університет — це не лише навчальний заклад, а й унікальна освітня екосистема, яка понад сто років формувала інтелектуальний, культурний та духовний простір півдня України. До повномасштабного вторгнення тут працювало шість навчальних корпусів, сучасна спортивна інфраструктура, студентське містечко з гуртожитками, басейном, ботанічним садом та університетським парком. Справжньою перлиною був оздоровчий табір «Буревісник» на узбережжі Чорного моря, де студенти та викладачі могли поєднувати навчання, спорт і відпочинок. Понад 3 800 студентів здобували освіту в різних галузях знань, а кампус жив яскравим університетським життям.
Проте 24 лютого 2022 року це життя було зруйноване. Російська агресія принесла Херсону окупацію, обстріли та невизначеність. Університетські корпуси постраждали, табір і парк стали недосяжними, а сама ідея вільної освіти опинилася під загрозою. І все ж Херсонський університет вистояв. Бо університет — це насамперед люди. І вони змогли врятувати своє майбутнє, перенісши його за сотні кілометрів — до Івано-Франківська.
Війна та перші рішення
24 лютого ректор ХДУ Олександр Співаковський перебував у Києві, готуючись до зустрічі з міністром освіти. Але вже за кілька годин після світанку стало зрозуміло: почалася війна.
Дороги на південь були паралізовані, Київ охоплений панікою, але ректор разом із помічником вирушив до Херсона. Місто виглядало, за його словами, як зомбі-місто — порожні вулиці, відсутність транспорту, тиша, яка тривожила більше, ніж гуркіт артилерії.
Попри небезпеку, Співаковський вирішив залишитися поруч зі своїми людьми. Це рішення стало точкою неповернення: університет мав вистояти будь-що.
Університет у підпіллі
Уже 26 лютого, попри окупацію, відбулася вчена рада університету. Її розпочали гімном України. Зв’язок підтримували через різні месенджери, а цифрова база даних дозволила адміністрації знати місцезнаходження 98% студентів і викладачів.
10 березня у підпіллі викладачі одноголосно проголосували проти створення так званої ХНР. А вже через кілька днів ректор отримав попередження: потрібно залишати місто, бо до нього прямують представники фсб. Родина вирушила з окупованого Херсона через кілька блокпостів, без зелених коридорів і без жодних гарантій.
Рішення про релокацію
У квітні 2022 року стало очевидно: університет необхідно офіційно релокувати. Саме тоді пролунала пропозиція звернутися до ректора Прикарпатського національного університету Ігоря Цепенди. І відповідь була миттєвою: «Яка Коломия? Херсонський університет буде в Івано-Франківську. Ми дамо вам приміщення, ви будете з нами».
Це рішення стало проявом академічної солідарності. За словами Цепенди, це була справа честі. Прикарпатський університет надав херсонцям історичні корпуси в центрі міста, гуртожитки та пільги на комунальні послуги.
Освітня спецоперація
Ключову роль у збереженні університету відіграла цифрова платформа KSU24. Вона об’єднує розклад, оцінки, відвідуваність, електронні журнали й документообіг. Усе це — у «хмарі».
Фактично, під час евакуації відбулася унікальна операція: ІТ-фахівці та проректори змогли перенести усі бази даних, бухгалтерію та студентські відомості на сервери Прикарпатського університету. Це дозволило швидко відновити навчальний процес у новому місті.
Збереження ідентичності
Олександр Співаковський наголошує: головне завдання — не просто вижити, а зберегти ідентичність. Тому викладацький склад практично повністю залишився херсонським. Лише 3% кадрів — нові спеціалісти з інших регіонів.
Попри всі виклики, у ХДУ нині навчається 2 860 студентів. Так, університет втратив частину фінансування та контрактників, але продовжує випускати сотні бакалаврів і магістрів. Це — доказ стійкості академічної спільноти.
Франківськ і Херсон: єдина спільнота
За кілька років між двома університетами сформувалося унікальне партнерство. Це не лише спільні аудиторії, а й культурні ініціативи, наукові дослідження, грантові проєкти.
Факультети культури організовують виставки, студенти разом ходять у походи, досліджують Карпати. З нагоди 85-річчя ПНУ в подвір’ї університету висадили 85 троянд із Херсона. Це символ вдячності і пам’яті.
Підтримка держави і партнерів
Релокація ХДУ стала можливою завдяки підтримці держави та міжнародних організацій. Міністерство освіти профінансувало заробітні плати й стипендії, донори з Європи та США допомогли з технічним забезпеченням. Британський фонд підтримав розвиток платформи KSU24.
Але, як наголошує ректор: «Найважливіше — не чекати. Шукати партнерів, рухатися вперед. Університет має бути магнітом».
Повернення додому
Херсонський університет не планує залишатися у Франківську назавжди. Його місія — повернутися додому, у відновлений та вільний Херсон. Але вдячність Івано-Франківську та Прикарпатському університету залишиться назавжди.
«Ми довели: університети — це не будівлі. Це спільноти. Це цінності. І вони варті того, щоб за них боротися», — наголошує Ігор Цепенда.
А ректор ХДУ Олександр Співаковський додає: «Коли здається, що все зупинилося — головне не впасти. Потрібно йти далі. Навіть маленькими кроками. Бо в цьому і є життя».
Сьогодні історія релокації Херсонського державного університету стала символом незламності, співпраці й гідності. Це приклад для всієї країни: навіть у найважчі часи українці не лише боронять свою землю, а й будують майбутнє.
Університет — це серце міста. І якщо воно б’ється, то живе й сама країна.