Повномасштабне вторгнення змусило сотні українських підприємств шукати нові безпечніші території для роботи. Регіони, віддалені від активних бойових дій, стали опорними точками для збереження економіки та робочих місць. Одним із таких регіонів виявилося Прикарпаття. Сюди переїжджають як великі заводи, так і малі виробництва, які прагнуть відновити діяльність у стабільніших умовах. Для Івано-Франківщини це стало не лише викликом, а й новим шансом: область отримала додаткові інвестиції, робочі місця та поштовх до розвитку локальної інфраструктури, пише frankivsk.one.
Релокація бізнесу
За даними порталу Опендатабот, зафіксовано майже 19 тисяч переїздів бізнесу з одного регіону до іншого. Це включає як підприємства, які переїхали один раз та залишаються на новому місці, так і ті, що кілька разів змінювали локацію або повернулися до початкового регіону.
Найбільше до релокацій вдаються компанії в сфері:
- оптової торгівлі — це майже 39,4% від усіх випадків релокацій,
- будівництва — близько 6%,
- нерухомості — приблизно 4,4%.
Що стосується Прикарпаття — Івано-Франківської області, то сюди переїхали більше 300 компаній з початку повномасштабного вторгнення. Крім того, 169 підприємств, що спочатку були зареєстровані на Івано-Франківщині, переїхали до інших регіонів.
Бізнес, який переїжджає, шукає не тільки безпеку, але й стабільні умови: доступ до інфраструктури, доступ до енергетики, розуміння регуляторного середовища, підтримку влади, а також кадрові ресурси. У цьому контексті приклади успішної релокації — такі як Запорізького заводу кольорових металів (ЗЗКМ) — важливі не лише локально, але й як кроки національного відновлення і переформатування економіки.
Війна і рішення про переїзд ЗЗКМ
Івано-Франківськ став новим виробничим домом для одного з провідних промислових гігантів сходу України — ЗЗКМ. Це підприємство спеціалізується на виробництві кабельної продукції та вже багато років утримує першість у країні за експортом мідного кабелю. Війна змусила менеджмент ухвалювати доленосні рішення: частину обладнання та десятки працівників вивезли з-під обстрілів Запоріжжя на безпечніше Прикарпаття.
Історія цієї релокації — не лише про збереження виробництва, а й про витривалість українського бізнесу, який у найкритичніші моменти довів, що може працювати на майбутнє країни та навіть розширювати експортні горизонти.
Запорізький завод кольорових металів ще з радянських часів залишався символом потужності важкої промисловості. До 24 лютого 2022 року тут працювало близько тисячі людей. Виробничі лінії працювали безперервно, адже кабельна продукція потребує стабільного технологічного циклу. Будь-яке знеструмлення чи переривання означало аварію й величезні збитки.
Але коли російські війська опинилися менш ніж за годину їзди від Запоріжжя, керівництво заводу постало перед вибором: чекати або рятувати виробництво. Фінансовий директор Євген Бойко згадує, що саме близькість фронту стала вирішальним фактором: ворога зупинили на відстані у 60 кілометрів, та гарантій безпеки не було.
Перша партія обладнання виїхала в бік Чернівців. Це була операція на межі ризику. Водії відмовлялися їхати під обстрілами, ті ж, хто погоджувався, вимагали втричі вищу оплату. Якщо до війни машина обходилася у 22 тисячі гривень, то навесні 2022-го рахунок зростав до 72 тисяч.
Чому саме Івано-Франківськ
Чернівці, куди спершу завезли частину обладнання, не мали вільних площ під завод. Тоді компанія почала шукати інші можливості в західних регіонах.
Різниця між підходами місцевої влади виявилася разючою. Деякі чиновники відповідали формально: «Ми пошукаємо». А в Івано-Франківську зреагували миттєво: надали кілька варіантів приміщень, організували оглядини, допомогли із документами. У ситуації, коли час дорівнював збереженим робочим місцям, така підтримка була безцінною.
У травні 2022 року ЗЗКМ підписав договір оренди приміщення в Івано-Франківську, розпочав монтаж обладнання й перевезення ліній. Компанія стала другою в Україні, що скористалася державною програмою релокації підприємств.
Монтаж онлайн і запуск виробництва
Налагоджування обладнання в умовах війни теж мало свою специфіку. Іноземні інженери, які зазвичай приїжджають на пусконалагоджувальні роботи, фізично не могли дістатися України. Тому налаштовували лінії через Zoom: вебкамери транслювали зображення деталей машин, інженери на екрані давали інструкції, а українські працівники виконували крок за кроком.
Усі ремонтні й монтажні роботи тривали понад два місяці. І вже з 1 серпня 2022 року в Франківську почали виготовляти перші партії кабелю. За місяць завод випустив 100 тонн продукції, а восени показник зріс удвічі. Зараз підприємство виходить на рівень 230 тонн на місяць, а далі планує виробляти понад пів тисячі тонн.
Люди, які тримають завод
З Запоріжжя на Прикарпаття переїхали 32 працівники. Двадцятеро з них займаються монтажем, решта — навчають нових робітників. У Франківську вдалося залучити й місцевих мешканців, і переселенців. Згодом у штаті було вже понад 80 людей, а здалі розширилися до 225.
Найбільша проблема — кадровий голод. Попри середню зарплату на рівні 20 тисяч гривень, знайти кваліфікованих робітників непросто. Війна виснажила трудовий ринок: частина людей мобілізована, інші виїхали за кордон. Тому навчання кадрів і передача досвіду від запорізьких фахівців стали критично важливими.
Європейський ринок і сертифікація
Продукція франківського підрозділу ЗЗКМ повністю орієнтована на експорт. Основний ринок збуту — Європейський Союз. Тут купують і контрольний кабель для машинобудування, і звичайний електричний кабель для побутових потреб.
Попит перевищує можливості. Саме тому підприємство прагне якомога швидше запустити всі п’ять виробничих черг.
Вихід на європейський ринок став можливим ще у 2015 році, коли завод пройшов складну сертифікацію. Сьогодні ЗЗКМ — єдине підприємство в Україні, яке має сертифікати VDE на мідний кабель. Також продукція відповідає екологічним нормам ЄС, що особливо важливо для європейських партнерів.
Нові амбіції: ще один завод на Прикарпатті
Менеджмент компанії не приховує планів будувати нове виробництво на заході України. Йдеться про завод, який перероблятиме мідний брухт у катоди — сировину для кабельної катанки. Зараз цей матеріал постачають з Запоріжжя, де його виробляє інший завод холдингу Electro Cable Group.
Будівництво на Прикарпатті дозволить зменшити логістичні витрати, а також створить абсолютно новий кластер кольорової металургії в регіоні. Таких виробництв на заході України досі не було.
Бізнес як символ стійкості
Релокація ЗЗКМ — це приклад не лише підприємницької витривалості, а й нової економічної географії України. Війна фактично перемальовує карту промисловості. Міста заходу, які раніше асоціювалися з туризмом чи легкою промисловістю, тепер стають осередками важкого виробництва.
Для Івано-Франківська прихід такого гіганта — це сотні робочих місць, податкові надходження, нові компетенції. Для України загалом — доказ, що навіть під час війни можливо не тільки втримати економіку, а й розвивати експорт.
Людський вимір
Усі виробничі плани й цифри не приховують головного — це історія про людей. 230 працівників заводу пішли на фронт. Дехто загинув, дехто воює досі. Інші залишилися в тилу, щоб забезпечувати армію і країну кабельною продукцією.
Ті, хто переїхав на Прикарпаття, кажуть, що Франківськ став для них другим домом. Гостинність, компактність міста, можливість жити без постійної загрози обстрілів — усе це створює атмосферу, де можна думати не лише про виживання, а й про розвиток.
Погляд у майбутнє
Запорізький завод кольорових металів демонструє, як війна, попри всі трагедії, відкриває нові можливості. Втрата домівки на сході змусила бізнес адаптуватися, шукати нові шляхи, вчитися працювати у форматі дистанційного монтажу, формувати нові команди.
Сьогодні лозунг компанії — «Український кабель європейської якості» — звучить не як рекламний слоган, а як символ національної стійкості. Бо мідний кабель, вироблений у Франківську, вже з’єднує Україну та Європу не лише фізично, а й економічно та ментально.