Завжди заслуговують на повагу і викликають захоплення люди, які змогли в житті щось створити чи здобути. Ще більший захват викликають відчайдухи, які ризикнули і отримали те, до чого прагнули, пише сайт frankivsk.one. Але найбільшої поваги заслуговують люди, які почали з нуля та дійшли до вершини тієї справи, з підніжжя якої почали. Сьогодні мову поведемо саме про такого підприємця зі Станиславова, який зумів пройти нелегкий шлях, але здобув у своїй справі значних досягнень та закарбував своє ім’я на скрижалях успішних людей Станиславова.
Бери вершину і матимеш середину
Герман Адлерсберг — єврей німецького походження, який проживав на території Станиславова. У тогочасній пресі є описовий портрет цього підприємця: “Середнього зросту, повної статури, як і годиться людині його статусу, в окулярах з тонкою золотою оправою”. З архівів відомо, що на початку осені 1901 року пан Герман офіційно зареєстрував разом зі своїм рідним братом Емілем фірму “Брати Адлерсберґи”. З тих же джерел відомо, що невелике підприємство займалося перероблюванням деревини. У власності Германа були дві лісопильні: одна на околиці самого Станиславова, а інша — в Отинії. Також відомо, що Адлерсберг розпочав бізнес-кар’єру в досить поважному віці. Це зумовлено тим, що він все життя накопичував фінанси для відкриття бізнесу. Нелегким був цей шлях, його весь час переслідували невдачі, та все ж таки він за терпіння та цілеспрямованість був нагороджений — зумів відкрити бажану справу. Попри невдачі та неприємні перипетії, що супроводжували його бізнес, він зумів стати одним з найбагатших людей міста.
Лісопильня — трамплін до успішного бізнесу
Не все гладко йшло у бізнесі. З самого початку вже після закуплення необхідного обладнання важко було з логістикою деревини до місця оброблення. Потім виникли проблеми з працівниками, оскільки не могли дійти згоди з оплатою праці. Після того, як ці перешкоди було залагоджено і лісопильні запрацювали, почалися проблеми зі збутом виготовленої продукції. Це своєю чергою викликало вимушене зниження заробітної плати для працівників лісопилень, а ті почали страйки. Проте ці негаразди Герман Адлерсберг зумів подолати та в результаті започаткований бізнес почав приносити прибутки і за короткий час Адлерсберг став офіційним мільйонером.
Виклик собі та всьому світу
Відому аксіому бізнесу “гроші повинні робити гроші” новоспечений мільйонер добре усвідомив. Тому він не зупинився тільки на лісопереробному бізнесі. Проаналізувавши потреби міста та незайняті ніші, підприємець вирішив розпочати новий бізнес — горілчано-спиртовий. У вересні 1912 року у Станиславові офіційно було відкрито рафінерію спирту Германа Адлерсберґа. Створивши цю фабрику перегонки спирту, підприємець кинув виклик всій Австро-Угорщині, оскільки це вперше не тільки в Галичині була створена рафінерія, яка не належала державі. Адлерсберг не жалів коштів: він вклав кілька мільйонів корон у нове дітище, закупив найновіше на той час французьке обладнання, яке могло працювати цілодобово. Вже в перший рік своєї роботи рафінерія дала продукції в 3,5 млн літрів чистого спирту. Біля промислової будівлі було зведено власну мініелектростанцію, нові склади для зберігання продукції та цех для виробництва лікеру та рому. Для зручності транспортування до підприємства було підведено навіть власну гілку залізниці. Тогочасна преса писала, що фабрика мала велике значення для процвітання міста, адже податки таке велике підприємство сплачувало немалі.
Великим ударом для улюбленого дітища Адлерсберга була Перша світова війна. Коли російські війська вперше зайшли до Станиславова, вони одразу знайшли “золоту жилу” для зняття стресу після боїв. Таким чином дуже швидко були розграбовані всі склади з вишуканими напоями. Не погребували московити навіть сирицею — ще неочищеним спиртом.
Громадська діяльність
Досягнувши певного рівня у фінансовому плані, він, як амбітна людина, захотів утвердитись і як громадський діяч. Протягом кар’єрного зростання у бізнесі він осягнув просту, але дієву істину: до мети треба йти неухильно, але поступово, без поспіху. Тому він почав з простого. Спочатку був опікуном лікарні, поступово здобув повагу за меценатство і став депутатом міської ради, потім членом Торгово-промислової палати і насамкінець зумів отримати високий і поважний титул радника самого цісаря. Ось вам приклад єврейської настирливості та німецької послідовності.
Вершина бізнесового Парнасу
Помер Герман Адлерсберг у 1923 році. За заслуги перед містом та власне за створення синагоги, а він зазначений як один з ініціаторів її побудови, у стінах божниці була розміщена пам’ятна дошка з його ім’ям. На жаль, до нашого часу вона не збереглася. Як писав історик Леон Штрайт: «За професією торговець деревом, у своїй фінансовій кар’єрі Адлерсберг не належав до «дітей щастя». Високих матеріальних статків досяг не завдяки заможному батькові чи багатій дружині, а власною порядністю і старанною працею. Хоча він переживав і кращі, і гірші часи, але завдяки чесній комерційній кмітливості вийшов до верхів економічного світу».