Цукерки завжди були символом радості та насолоди, які дарують солодкі миті щастя та смаку. Вони є частиною нашого дитинства, святкових столів та подарунків для дорогих людей. Цукерні — це місця, де народжуються ці маленькі шедеври кондитерського мистецтва. Вони запрошують нас у світ ароматів, смаків та кольорів, де кожна цукерка створена з любов’ю та увагою до деталей, пише сайт frankivsk.one.
Як багато ви знаєте місць, які б стали постійним осередком зародження міцних любовних романів? Цукерня Скрута у Станиславові якраз-таки була цим місцем і керував нею точно не Скрудж Мак-Дак, а щирий благодійник Володимир Скрут. Відкрита в 1920-х роках, вона швидко завоювала популярність завдяки високій якості своїх виробів та унікальним рецептам, які майстерно поєднували українські та європейські кондитерські традиції.
З кам’яниці в цукерню
Кароль Ертель – відомий кондитер, який побудував кам’яницю у стилі еклектики у 1887 році у Станиславові по вул. Мазепи, 4. Проте вже згодом після того, як до влади прийшла Польща, неймовірної краси будівля, поміняла власника на такого собі Хаїма Фоґеля. Він, не панькаючись скупив пів кварталу, і будучи геть далеким від “солодких справ”, здав перший поверх в оренду українцю Володимиру Скруту, який перетворив це місце на найпопулярніший заклад серед молоді. Через 10 років, ставши заможним і щасливим, видатний кондитер викупив у того ж Фоґеля весь будинок, що вартувало йому немалих грошей. У будинку було аж п’ять квартир і всього лише в одній з них жив сам власник зі своєю сестрою, а решту — здавав. Цукерня тоді розташовувалась, як і спочатку, на першому поверсі, а виробництво — за крамницею. Пан Володимир хотів побудувати тут і третій поверх, та тоді цьому завадила війна. Але вже після приходу совітів, залишивши Скрутам лише одну кімнату, знамениту кам’яницю націоналізували. Та все ж відданий Володимир жив там до своєї смерті у 1967 році. Зараз в цьому місці працює кав’ярня “Street Coffee”.
Чоколядний бізнес
“Заморожена чоколяда”, “скрутівське” морозиво, різноманітні торти, сирники перекладанці, макароники, шоколадні й карамельні фонтани, содова і кава зі швейцарських апаратів — усе це сприяло популярності цукерні. Найголовніше те, що всі продукти були справді натуральними та приготованими з любов’ю. Пан Володимир навіть першим у Станиславові почав використовувати холодильник. Більше того, цукерня активно займалася маркетингом і рекламою. Яскраві обгортки з фірмовим логотипом і цікавими малюнками робили солодощі більш привабливими та цікавими, адже на той час місто ще не знало такого.
Не дивно, що саме це місце стало осередком побачень серед молоді. Дівчата і хлопці з цілого міста приходили сюди, щоб знаходити нові знайомства та зізнаватися в коханні. Буквально кожен “цукерково-букетний період” проходив у цукерні Скрута, бо інакше дівчата вважали хлопця скупим, а солодкі вироби заворожували серця наївних дам.
Володимир Скрут, засновник цукерні, був справжнім віртуозом у своїй справі. Його прагнення до досконалості в кожній деталі створювало неповторну атмосферу закладу, де кожен відвідувач міг відчути себе особливим. Великі вітрини демонстрували різноманітні солодощі, які немов запрошували скуштувати їх. Чарівні запахи свіжої випічки та шоколаду приваблювали людей з усіх куточків міста. Так цукерня стала центром любовного життя Станиславова.
“Від Скрута до Гутта”
В Івано-Франківську у міжвоєнний час, практично всі знали: “Як підеш до Скрута — пізніше опинишся у Гутта”. Закохані пари, кохання яких успішно розвивалося під час відвідин цукерні Скрута, пізніше приходили до приватного пологового у клініці лікаря Яна Гутта. Там парі надавали всі можливі на той час комфортні способи дочекатися свого чада, хоч і коштувало це своїх грошей. Тож, Пан Скрут став не лише кондитером, що засолоджує душу, а й такою собі “свашкою на мінімалках”.
Один з Праведників народів світу
Після того як у Скрута забрали будинок та цукерню і почалися зачистки гетто, кілька євреїв, що працювали на фабриці Скрута, попросили сховати своїх дітей у нього. Пан Володимир не міг відмовити через своє чуйне та щире серце, тому за весь період війни переховував у своєму підвалі чотирьох дітей. Це було дуже небезпечно, адже людину, яка переховувала в себе євреїв, розстрілювали з її власною сім’єю. На такий ризик мало хто міг погодитися тоді, але Володимир Скрут став одним з таких.
Поки до міста не зайшла Червона армія, дітей треба було годувати кілька років, а такої заможності, як за Польщі, Скрут не міг мати, тому був змушений працювати там, де платили мало.
Та врешті все закінчилося добре, бо німці не знайшли ніде сховку і діти були врятовані.
Цукерня Скрута залишила значний слід у історії та культурі міжвоєнного Станиславова. Вона стала не лише місцем насолоди смаком, але й осередком культурного і романтичного життя міста. Завдяки таланту та майстерності Володимира Скрута цукерня перетворилася на символ елегантності, вишуканості та традиційної української гостинності.
Сучасні цукерні можуть багато чому навчитися у спадщини пана Володимира, адже його підхід до створення солодощів і ведення бізнесу є прикладом для наслідування. Зберігаючи пам’ять про такі заклади, ми зберігаємо частинку своєї історії і культурної спадщини, що робить нас багатшими духовно і культурно.