Наука не стоїть на місці. Навчання стало фронтом студентів під час війни. Варто звертати увагу на те, що людина вчиться все життя. Тому як і студенти, так і викладачі навчаються тут і зараз у нових умовах: жити, любити, творити, допомагати один одному та не залишатися байдужими. Складно було повертатися до навчання не тільки студентам, але й викладачам. Адже 24 лютого кожен з нас пережив психологічний удар. Той ранок змінив кожного з нас. Важко нам бути тут і зараз, в цій реальності, яку створили не ми, проте варто залишатися сильними та рухати країну до нашої спільної мети. У всіх нас одна єдина ціль на сьогодні. Тому ми не маємо жодного права здаватися на наших фронтах, які б вони в нас не були та хто би й де не стояв. Кожний захищає свій куточок, такий великий і важливий. Далі на frankivsk.one.
Чому зараз важливо продовжувати навчання?
Навчання – це знання, а знання – це вже половина успіху. Тому неможливо залишатися осторонь і забувати про те, що може зробити нас кращими. Всі українці сьогодні знають те, що незнання – це рабство. І хорошим доведенням у цій ситуації є росіяни, які не вміють аналізувати та критично мислити. Тому однією з мотивацій студентів, напевне, має бути небажання стати таким, як москаль – необізнаним і заангажованим телебаченням. Складно сказати точно, що проживають на своїх парах викладачі. Їм важко, страшно, боляче, проте вони цього не можуть показати. Робота є роботою, за яку ти несеш відповідальність. Важливо розуміти, що ці оповіщення тривоги неодноразово зривали пари, які переносилися на інший час. Навчатись і навчати в таких умовах – не одна з найпростіших справ. Не можна знецінювати працьовитість студентів і викладачів.
Важливо розуміти, що потрібно піднімати не тільки економіку в країні, але й знання, які пригодяться Батьківщині. І якщо це трапиться не зараз, то при відбудові країни. Студенти та викладачі – це тил, який теж ефективно та невтомно працює. На жаль, багато людей не побачили того справжнього життя під час навчання, оскільки заважав то карантин, тепер війна. Проте це не знизило ефективність, університети пристосувалися до онлайн формату.
Як викладачі ПНУ повторюють вже вивчене?
Повторення – мати навчання. «Вік живи – вік учись.» – Сенека. Дуже влучно сказано. Адже людина навчається протягом усього життя, пізнає щось нове та повторює вже вивчене. Викладачі Прикарпатського національного університету також не пасуть задніх. Вони вивчають не тільки нові правила, які вносять у нашу мову. Але й повторюють історію, культурологію, релігієзнавство, українську. Завдяки тому, що університет організовує різні курси, вони долучаються для того, щоб поновити та пригадати вже вивчене. «Мова обіймає» є тому прикладом. Ми не знаємо, що нас чекає в майбутньому, але ми живемо заради того, щоб мріяти, читати, пізнавати, слухати й адаптовуватися до речей, які до цього нам здавалися чужими, «нерідними». Але зараз всю академічну діяльність, яка нас поріднила, можна назвати кровною. І «вампіри», які прийшли пити нашу кров не пробували своєї. Коли попробують, випивши нашу, зрозуміють, що носії тих, хто пив, стали чистішими. Бо чиста кров – українська.