У сербському місті Новий Сад відбувся чемпіонат Європи з греко-римської, вільної та жіночої боротьби. Блискуче виступила на турнірі жіноча збірна України, яка здобула сім медалей у десятці вагових категорій та посіла друге загальнокомандне місце. Повідомляє "Frankivsk.one" з посиланням на прес-службу Івано-Франківської ОДА.

У складі жіночої збірної України брала участь Аліна Рудницька-Левицька, яка є вихованкою ДЮСШ відділу освіти Галицької районної державної адміністрації. Спортсменка (до 68 кілограмів) повернулася додому із бронзою. У ваговій категорії, де боролись п’ять учасниць, вона здобула одну перемогу в двох сутичках групового турніру.

Нагадуємо, що цей вид боротьби виник у Стародавній Греції та відігравав важливе значення у підготовці воїнів. Коли Рим завоював Грецію, то освоїв її культуру. 

У кінці XVIII на початку XIX століття у Європі почала активно формуватись сучасна греко-римська боротьба. Її основні канони було закладено у Франції, де нею надзвичайно захоплювалися і в сільській місцевості, і в містах. У 1848 році у Парижі з'явились перші арени, де виступали борці-професіонали. Це олімпійський вид спорту, який був включений у програму перших Олімпійських ігор сучасності, що відбулися у 1896 році у Афінах. Міжнародний олімпійський комітет присвоїв їй офіційну назву - греко-римська боротьба, що стала включатись у програму змагань усіх Літніх Олімпіад.

У спортивному тренування борців велику роль має фізична підготовка, яка передбачає розвиток та високе моральне вдосконалення рухових якостей (швидкість, витривалість, спритність, сила, гнучкість та координація). Це все спрямоване на підвищення функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної систем борців.

Однією з найголовніших рухових якостей борців є сила. Саме розвинена м'язева система та високий рівень силової підготовленості є передумовою збереження здоров'я та високих результатів в усіх проявах боротьби.

У часи Київської Русі боротьба зродилася ще тоді, коли перед початком бою влаштовувались рукопашні поєдинки між воїнами. В історії українського народу є випадки, коли бути чи не бути війні вирішував такий поєдинок. У Лаврентіївському літописі (993 рік), розповідається, як печенізький князь запропонував нашому князеві Володимиру перед великим боєм провести поєдинок двох воїнів, і чий борець проявить себе краще, за тим і перемога. Український князь, виходець із простих селян, виявився значно сильнішим, він відірвав печенізького борця від землі та задушив руками. Ось таким чином було вирішено долю всього бою.

Варто зазначити, на відміну від вільної боротьби тут суворо заборонені технічні дії ногами - зачепки, підніжки, атакування ноги суперника. А також забороняються технічні дії проти суглобів, захоплення шиї двома руками (більше 5 секунд), больові прийоми та захоплення ніг руками.

Щодо жіночої боротьби в Україні, то її стали культивувати лише на початку 90-х. Перший жіночий чемпіонат України відбувся у 1991 році та зібрав 37 учасниць. Серед перших призерок була хмельничанка Тетяна Комарницька. Вона стала заслуженою володаркою чотирьох срібних нагород європейської чеканки, двічі виграла чемпіонат Європи і здобула бронзу на чемпіонаті світу. Її виховав тренер Сергій Басистий. Двічі чемпіонкою Європи стала Тетяна Лазарева. Ірина Мерлені в 1999 році стає чемпіонкою України, а вже у 2000-му дебютувала на чемпіонаті світу в Софії й здобула звання чемпіонки. У 2001 році виграла чемпіонат світу в Нью-Йорку, а у 2003 - чемпіонат світу. Нам є ким пишатись, бо Ірина Мерлені першою серед всіх жінок, які займаються вільною боротьбою, стала олімпійською чемпіонкою.   

Цей вид спорту має безліч прихильників, які захоплюються стійкістю, сміливістю та грандіозною силою волі спортсменів.