Ремесла Гуцульщини

Гуцули вважаються працьовитим народом, вони рідко сиділи без діла, тому що роботи біля дому і за його межами завжди було вдосталь. Крім того, цей народ завжди любив придумувати щось нове, завдяки чому вони могли заробляти на життя, впроваджувати нові традиції та передати ці ремесла наступним поколінням.

Які ремесла побутували на Гуцульщині і як з ними справлялися самі гуцули, дізнаємось у цій статті на frankivsk.one.

Ткацтво

Життя у гуцулів не було легким, тут змалку у дітей виховували працьовитість. Проте, цей народ мав особливість – гуцули завжди вміли знайти щось прекрасне у будь-якій справі. В багатьох дослідженнях про цей край і народ згадується, що любили вони мистецтво і все, що з ним пов’язано.

Ткацтвом займалась бодай не кожна жінка чи дівчина на Гуцульщині. Основним завданням було виготовлення вовняних тканин (сукна). Для цього використовували вовняну пряжу білого, чорного, сірого та коричневого кольорів.

Сукно на Гуцульщині було основним видом для ткацтва і його якість залежала від кінцевого результату. Найчастіше його використовували для виготовлення саме верхнього одягу (сердаки, кептани, манти).

Серед видів сукняного одягу був плащовидний одяг без рукавів і з рукавами. Найкращим зразком такого одягу є гуля (накидка без рукавів), яку найчастіше вдягали під час весілля молоді. Форма накидки була дуже простою – мішковинна форма, пошита з білого або сірого домотканого сукна і без рукавів.

Сердаки також шили з сукна, переважно чорного або червоного. Вони слугували як жіночим, так і чоловічим одягом, їх вдягали поверх безрукавок і оздоблювали різними кольоровими нитками, які називалися дармовисами.

Основною сировиною для ткацтва в гуцулів була овеча вовна, якість якої залежала від породи овець, як за ними доглядали та годували. 

Обробка цієї вовни довгий час проводилась вручну, подекуди застосовували ще різні підручні знаряддя.

Різьбярство

Різьба по дереву була одним з найбільших захоплень гуцулів. Через те, що народ жив близько біля лісів і запас деревини був великий, тому саме це посприяло розвитку різьбярства серед населення.

Гуцули створювали різноманітні вироби з дерев, тому їх навіть часто називають “ювелірами”, тому що з деревини вони виготовляли меблі, побутові речі, прикраси і багато іншого.

В гуцульських домівках майже кожен куточок був прикрашений різьбою : ліжка, полиці, скрині, посуд були оздоблені неймовірними формами з деревини. 

Гончарство

Хто коли небудь бачив гуцульський посуд, то зразу міг побачити якими талановитими гончарами були ці люди. За основу орнаменту гуцули обирали геометричні мотиви. Вони виготовляли різні види посуду як для вжитку, так і для декору; дитячі іграшки, черепицю тощо.

Процес роботи у гончарів був доволі клопіткий: спочатку потрібно було підготувати глину, яку гончарі копали власноруч у спеціальних місцях – глинищах. Пізніше глину привозили біля хати, залишали її на деякий час, щоб вона “дозріла” і декілька разів в день її поливали водою та перемішували лопатою.

Пізніше цю глину збивали молотом і стругали дротом, щоб вилучити усі непотрібні з неї домішки.

Якщо ж хотіли одержати посуд різного кольору, то змішували різні види глин.Через 2 дні глину мнули руками та ногами і формували у окремі частини, кожна з яких була розрахована на виготовлення різного посуду. 

В кожного гуцула вдома було спеціальне місце, де вже готові вироби ставили для того, щоб вони підсушилися. Потім посуд розписували і наносили емаль і щоб виріб був міцним – його обпалювали у горні (спеціальна піч).

Процес був тривалим і нелегким, проте результат був того вартий.

Вишивання

Гуцульська вишивка це чи не найяскравіше вбрання у всіх Україні. Ще минулого століття люди говорили, що по вишивці можна зрозуміти з якого людина села, з якого роду і якого соціального статусу. 

Кожен регіон мав свої провідні кольори у вишивці: у Косівському районі, до прикладу, переважав зелено-голубий колір. 

Також люди дуже легко відрізняли вишивку молодої дівчини від вишивки жінки вже похилого віку. 

Дівчина, яка тільки збиралась заміж, мала багато вишитих сорочок і це означало її працелюбність, так як сорочки вишивали собі власноруч.

Вишивки у них були на всі випадки життя: на весілля, на свято, на будній день, на похорони тощо.

Орнаменти на вишиванках були різноманітними – дрібні геометричні фігури, ромби і трикутники, лінії тощо. Кольора гама тут була дуже яскрава та барвиста, що додавало шарму до будь-якої вишивки.

Обробка шкіри

Це ремесло було одним з найважчих фізично, тому ним займалися лише чоловіки. Хоча, були і поодинокі випадки, коли цим займалися і жінки.

Габрарством називали вичинку шкіри коней та волів; кушнірством – вичинка шкіри овець для овчини. Ці процеси застосовували для пошиття взуття, кожухів та шапок, аби утеплитися на зиму.

Сам процес був складним і не для людей зі слабкими нервами: все починалося з того, що сировину розтягували і висушували. Пізніше шкіру відмочували, вапнували і очищали від волосся та шерсті. Після цього шкіру добре промивали у воді і намащували хлібним розчином. 

В кінці шкіру обробляли (дубили) в спеціальному розчині з хлібного квасу і кори дуба. Але цей процес був доволі тривалим, тому що все залежало від сорту шкіри, тому деколи процес дубіння тривав до п’яти місяців. 

Іконопис

Не було жодної домівки, де б не стояла хоч одна ікона, намальована власними руками.

Такі образи гуцули малювали на склі, використовуючи олійні фарби. Що цікаво, що кольори вони ніколи не змішували і жоден колір не втратив своєї властивості. Яскраво червоний, синій, білий, жовтий створювали святкову атмосферу. 

Під час процесу роботи, гуцули вкладали в цю ікону усі цінності, побут, власну естетику, тому в кожного ці ікони були зовсім різними та екстравагантними. Дуже часто гуцули-іконописці любили поєднувати казкове з реальним, фантастичне і земне.

В іконах переважали синій, червоний, зелений, білий і жовті кольори. Саме від цих локальних кольорів майстри відштовхувались яким буде декор, але переважно це були квіти ( рожі, лілії, дзвіночки тощо). Не завжди виходило зробити це ідеально, так як робота на склі є досить такою акуратною, але головним було те, що саме в цих іконах було відчутно енергію людей, які над нею працювали, унікальність та чуття декоративності і пропорцій. 

Художня обробка деревини

Якщо в народі зналися добре на деревині, в якості кори будь-якого дерева і знали усі їхні властивості, то таких гуцулів вважали справжніми народними митцями. 

Деревину  обробляли різними способами. Одним  з найпоширеніших і найдавніших був спосіб видовбування – майстри виготовляли таким способом побутові предмети з допомогою сокири або видовбача. 

Другим способом було вирізування або вистригування деревини – гуцули власноруч моделювали з дерева різноманітні форми для побутових та декоративних предметів. Для цього способу застосовували такі предмети як сокиру, ножі, тесаки та інші.

Ще однією технікою, якою користувалися гуцульські майстри і яка зараз поширена серед професійних художників – техніка виточування. Під час такої роботи майстер на спеціальному токарному  верстаті обробляв деревину пласкими долотами, фігурними різцями і гачками. Ця техніка допомагає сучасним майстрам не лише створювати різноманітний посуд, але й виготовляти жіночі прикраси і навіть іграшки для дітей.

Гуцули були і є не лише працьовитим народом, але й народом з великим талантом та відчуттям прекрасного. Недаремно люди ще досі вишивають сорочки за зразком давніх гуцульських традицій, а їхні картини на склі продають за немалі гроші і ваажають їх великою пам’яткою та унікальним видом мистецтва тих часів.

More from author

Коворкінг в Івано-Франківську — робочий простір під будь-який вид діяльності

Для розширення бізнесу необхідні спеціальні умови. Дуже важливо організувати для своїх співробітників комфортний простір, який сприяє плідній роботі. У такій ситуації підійде коворкінг Івано...

Найдавніша alma mater Івано-Франківська

Прикарпатський університет ім. В. Стефаника є найстарішим вишем регіону. Він має довгу та цікаву історію творення, де протягом майже століття кувалось та гартувалось не...

Як вибрати стильні штани для ділового стилю в Івано-Франківську

Після зими з пуховиками та теплими кофтами кожна жінка хоче відчути легкість і комфорт. Весна багатьох франківчанок заставляє задуматися про оновлення гардероба. Одним з...
.,.,.,.,.