З квітня в Україні стартує останній етап медичних реформ, що були започатковані ще за часи роботи Уляни Супрун. Він стосується конкретно ланки «вузьких» спеціалістів у медичній галузі. А саме, питання регулювання надання ними послуг. До цього часу усе фінансування, яке отримував заклад медицини від держави, напряму залежав від наявної кількості койко-місць та працівників. Але, починаючи з весни 2020 року, обсяги фінансування медичних установ прив’язуються до кількості наданих медичних послуг. Тобто, реально отримані кошти залежать від кількості осіб, що звернулись до конкретної медичної установи, пише frankivsk.one.
Ще однією, досить вагомою, зміною стане те, що фінанси будуть розподілені не з державного чи місцевого бюджетів. Розпорядником коштів призначено Національну службу здоров’я. На першому етапі усі лікарні, які можуть та хочуть розраховувати на отримання державного фінансування, мають укласти з нею договори.
Вже на цьому кроці на медичні заклади чекають перші випробування. Справа у тому, що умовою укладання договору є обов’язкова відповідність установи деяким стандартам: наявність якісного обладнання, приміщення мають бути відремонтовані тощо. Лише при виконанні цих умов лікарні може розраховувати на те, що разом із пацієнтами вона отримає і гроші.
У загальному, система ніби є прозорою та зрозумілою, але у дрібничках, як завжди, заховані підводні камені. Деякі можливі наслідки такої реформи, що стосуються саме психоневрологічних лікарень, вже спровокували деякий переполох серед працівників медичної галузі.
Дехто, навіть, пророкує настання «зомбі-апокаліпсісу», бо існують значні побоювання, що з початком реформи, надання кваліфікованої психіатричної допомоги стане просто недоступне. Якщо робити так, як хоче Національна служба здоров’я, то весною значна кількість закладів психоневрологічного направлення просто перестане існувати.
Що, насправді, зміниться?
Насамперед, про закриття лікарень мова не йде. Принаймні на даний час. Згідно з постановою Кабінету Міністрів, тарифний план, на один пролікований випадок захворювання, має становити сім тисяч чотириста гривень. Але чітко передбачено, що лікування одного пацієнта в режимі стаціонару має відбуватись не більше як 30 днів. Саме на такий термін перебування у медичному закладі розрахована вищеназвана сума.
Але, згідно з офіційною статистикою, пацієнти психіатричних установ перебувають в межах цього закладу на протязі року. Тобто, перші 30 днів оплачує Національна служба, а де взяти гроші на решту? Буде нагальна потреба шукати інші джерела фінансування.
Окрім цього є певна категорія пацієнтів, що перебувають у психіатричній лікарні примусово. Наприклад, злочинці, яких визнано неосудними, та які знаходяться на лікуванні за рішенням суду. Терміни їх перебування можуть налічувати місяці та роки. А ще є категорія важкохворих пацієнтів, що перебувають у стінах закладу протягом усього життя.
Серед медиків існує думка, що забезпечити фінансово перебування у режимі стаціонару, понад визначений постановою місяць, могли б органи місцевого самоврядування. Але, на узгодження всіх необхідних для цього процедур, банально немає часу. Наразі, Керівництвом провідних психіатричних установ, було надано звернення до уряду та Верховної Ради. Мова йдеться про надання установам можливості для перехідного періоду. Але конкретного рішення цього питання поки що немає.
Віце-президент Асоціації психіатрів – пацієнти покинуть стіни закладу неадаптованими
Віце-президент Асоціації психіатрів вважає, що, по закінченню профінансованого державою тридцяти денного терміну перебування, пацієнти будуть змушені виходити з лікарні абсолютно неадаптованими до реалій. Основною метою комплексу психо-соціальної реабілітації є повна інтеграція колишнього пацієнта до життя у суспільстві. Окрім фармако-терапевтичного, є ще й соціально-психологічний аспект.
Будь яка особа дуже негативно сприймає навіть сам факт свого перебування у межах спеціалізованої установи, на кшталт психлікарні. У всьому світі передбачені спеціальні установі, які після закінчення курсу лікування майже за руку проводить людину до суспільного життя. Поволі, поступово інтегруючи його в реалії. На превеликий жаль в Україні не передбачені заклади, за для виконання такої функції.
Відповідно послуги колишнім пацієнтам, які вкрай потребують соціальної підтримки, не будуть профінансовані, адже, якщо немає медикаментозного лікування – немає, відповідно, коштів.
Психіатри шоковані новиною
Не дивлячись на те, що даний етап реформи розпочнеться вже за півтора місяці, головні лікарі психоневрологічних установ самі достеменно не знають, яким чином буде відбуватись надання фінансів від Національної служби. Що саме буде оплачено, а що – ні.
Згідно реформи, вартість послуги лікування тарифікується за один випадок, але що робити у випадку, коли є нагальна потреба надати пацієнту послуги тривалістю більше ніж місяць – невідомо. Все в процесі розробки. На перший квартал фінансування забезпечене, далі надавачом коштів виступатиме НСЗУ. Ніяких перехідних періодів не передбачено.
Лікарі вважають, що озвучена сума у 7,4 тисячі гривень є недостатньою для забезпечення пацієнта якісними послугами. Бо, якщо врахувати вартість лише основних препаратів, то сума за весь курс лікування може становити до 400 тисяч гривень. Національна Служба не включала вартість препаратів до суми у сім тисяч чотириста гривень, але яким чином буде відбуватись фінансування медикаментів ніхто не знає. Вказаної суми може вистачити лише на перебування у палаті, харчування та деякі мед. засоби – крапельниці тощо. Можливо, на оплату праці лікаря та медичного персоналу, але ніяк не на придбання та застосування препаратів. Препарати основних категорій могли б входити до переліку у програмі «Доступні ліки», але на сьогоднішній день їх там не має.
Є побоювання, що, після впровадження даної медичної реформи, саме фінансування лікарень психоневрологічного направлення значно скоротиться. Це може призвести до появи на вулицях міст осіб, що не є соціально адаптованими, у повній мірі, до проживання у соціумі, що може потягнути за собою певні труднощі для суспільства в цілому.