Калушанка з ДЦП створює неймовірні ікони

Калушанка перетворила хобі у справжню творчість. Надії Породько 23 роки і вона з дитинства хворіє на ДЦП. Має цікаве заняття – вишивка бісером. Дівчина зізнається, що це приносить їй душевний спокій та радість. Вона зазначає, що коли працює, то ніби знаходиться на літургії. Попри важкий діагноз Надія сміливо долає життєві труднощі та намагається дарувати свою підтримку іншим. Про деталі розповість “Frankivsk.one” з посиланням на “Вікна“.

Основною її метою є допомогти отцю Миколі Крушецу в будівництві центру для молоді з особливими потребами. Виробами з бісеру дівчина займається довго. Вона розпочинала із поєднання декоративних композицій з дерев та квітів, які дарувала друзям та знайомим. Одного разу до її рук потрапила вишивка з бісеру. Її принесла мама, щоб зайняти Надію після операції. Вона спробувала таке нове заняття й зрозуміла, що це її.

Останнім часом дівчина вишиває ікони, які називає оберегами. Вишивати їх розпочала близько трьох років тому. Цьому сприяло її знайомство з отцем.

“Одного разу Галина Кукура запропонувала прийти до каплички Святого Андрія Первозванного. Там я зустріла та познайомилась з отцем Миколою. Після цього я стала частіше приходити до храму. Ми розмовляли із священиком та робили різноманітні вироби: з глини, паперу, стрічок. Одного разу отець дав завдання – вишити янголя. Я з цим впоралась швидко, а картину подарувала своїй хресній на іменини. Це стало в основу бажання вишивати лише ікони”, – поділилась спогадами Надія.

Бісероплетіння дівчина поєднує із алмазною вишивкою. Коли втомлюється, то змінює вид рукоділля. Розповідає, що може створювати святі ікони, бо творить їх з особливою любов’ю для всіх. 

Надія Породько – віруюча людина, яка любить відвідувати недільні богослужіння. Зізнається, що не завжди є можливість бути присутньою, бо живе на п’ятому поверсі у будинку, де немає ліфта.

Дівчина переконана, що кожен з нас – творіння Господа і в нас є конкретна мета. Дає пораду, що головне – не здаватися. Йти далі навіть тоді, якщо є відчуття втрати сил. Надія вважає, що людина може багато зробити, якщо є бажання.

More from author

«Цвірінькай українською»: як У Брошневі-Осаді навчають внутрішньо переміщених осіб рідної мови

Мова – це код нашої нації. Французи розмовляють французькою, поляки – польською, а українці мали б розмовляти українською. Доволі часто ми могли бачити, що...

Журналістика в Івано-Франківську: труднощі та переваги 

Студенти, які зараз навчаються на журналістиці у навчальних закладах Івано-Франківська мають багато нових можливостей і відкритих дверей. Зокрема, Прикарпатський національний університет навіть допомагає з...

Як працює телерадіокомпанія «РАІ» під час воєнного стану

Сьогодні журналістика виходить на новий рівень. Фахівці змушені працювати у гарячих точках, бути пильними до правдивості інформації та обережно ставитися до того, що знімають,...