У центральній частині Івано-Франківська, на вулиці Січових Стрільців, 12, височіє у всій своїй красі готель “Дністер”. Південна частина будівлі виходить на вулицю Шевченка, де можна побачити Центральний народний Дім. Відтак можна вважати, що будівля цього старого готелю розташовується за двома адресами.
Готель “Дністер” – це важлива пам’ятка архітектури. Його побудували за проєктом відомого австрійського архітектора Фредерика Януша на початку ХХ століття (1914 р.). Тоді він носив назву “Австрія”. У свій час це був один з найкращих готелів Станіславова. З цією будівлею пов’язано багато цікавого і навіть таємничого, про що на перший погляд навіть важко здогадатися. Про цікаві факти готелю читайте далі на “frankivsk.one”.
Особливості архітектури
Відомо, що будівлю готелю “Дністер” впродовж років ремонтували і відновлювали. Під час останньої реставрації фасаду виявили фарбу кольору слонової кістки, якою було пофарбовано фасад ще до офіційного відкриття готелю. На той час такий колір був характерним і відповідав трендам архітектури Європи кінця XIX – початку XX століть. Кремовий колір фасаду та структура фарби свідчить про архітектурну класику, яка додає м’якості і гармонійності будівлі та асоціюється з простим природним станом.
Звідки взялася ідея створити овочеву ліпнину?
На фасаді готелю були також відреставровані унікальні натюрморти у вигляді овочів: зі стручками гороху, перцями, кабачками, часником. Дехто припускає, що до створення таких цікавих елементів на фасаді споруди, архітектор Фредерик Януш надихався роботами італійського митця Джозеппе Арчімбольдо. Найбільш відомою роботою цього художника став “Овочевий портрет” імператора Рудольфа ІІ.
Загадкове зображення на медальйоні Януша
На межі 2-х поверхів готелю “Дністер” (2-м і 3-м) знаходяться медальйони (ліпні рельєфи із зображенням чоловіка в овальному обрамленні). Цікаво, що на цих медальйонах зображений чоловік з нетиповою зачіскою для того часу. Чому ж тоді архітектор, який збудував готель у 1913 році, прикрасив його саме цим зображенням? За однією з версій, це профіль всесвітньо відомого піаніста і композитора Ференца Ліста, який нібито відвідував Станіславів і навіть виступив у місті з концертом. Згодом на місці будинку, де він давав концерт, побудували готель “Австрія”, а портрет Ліста вирішили закарбувати на медальйонах. Проте дехто вважає, що це міг бути портрет Моцарта-молодшого або Фредеріка Шопена, які також бували у Станіславові.
Головна прикраса будівлі
Під час реконструкції готелю була також відбудована вежа-бельведер із трьома годинниками, яка стала найвищою точкою будівлі. Ця вежа прикрашала готель ще від самого початку його створення.
Шпиль вежі зведений в стилі “ар нуво”. Можна побачити, що його прикрашають три кулі різної форми. Середня куля оздоблена мальвами, які символізують безкінечність у світі природи. Цей шпиль не тільки прикрашає будівлю, але й має більш важливіше призначення – він виконує функцію громовідводу.
Годинник теж має багато символічних фрагментів. Так, стрілки годинника вказують на гармонію в природі, яку створив Бог на четвертий день: день і ніч, сонце й місяць. Стрілка у формі серця є символом любові. Вона проходить через зірку життя та об’єднує всесвіт у гармонії.
Три годинники на вежі-бельведер присвячені важливій події в історії України – 100-річчю Акту Злуки ЗУНР та УНР.
Пожежники, які стали мільйонерами
З 1919 по 1939 роки, коли Станіславів був під правлінням Польщі, готель мав іншу назву – “Варшава”. В той період, у 1923 році, в приміщенні будівлі сталася серйозна пожежа. Впродовж 15 годин мужні пожежники боролися з вогнем і перемогли. Мешканці були настільки вдячними своїм рятівникам, що виплатили їм 2 мільйони польських марок. В тодішніх умовах галопуючої інфляції це був еквівалент 2-х американських доларів.
“Фордансери” у готелі
За Польщі у готелях та інших громадських закладах працювали “фордансери” (паркетні танцюристи), головним завданням яких було розважати гостей. У Станіславові найбільше таких працівників було саме в готелі “Варшава” (нині “Дністер”). Ось, що про цих працівників написала українка Любов Білобрам:
“У цьому закладі постійно працювали молоді люди – жінки й чоловіки, обов’язком котрих було розважати клієнтів. Дівчата у бальних сукнях розважали офіцерів. А молодики у смокінгах пропонували самотнім старшим дамам розмову та запрошення до танцю. Окремі з них проводили “фордансера” за свій столик і увесь вечір втішалися його присутністю. Насамкінець, “танцівник” був зобов’язаний провести пані до візника, підсадити у коляску та поцілувати ручку на прощання. Так його «робота» закінчувалась. Результати приватної домовленості “фордансерів” з відвідувачками ресторану не цікавили хазяїна закладу”.
Виступ відомого радянського телепата
Мало кому відомо, що радянський артист та телепат Вольф Мессінг також виступав в Івано-Франківську. До міста він приїхав влітку 1963 року. Зустріч з Мессінгом відбулася в готелі “Дністер”. Було дуже багато бажаючих, які прагнули побачити популярного гіпнотизера на власні очі. Проте не кожен міг собі це дозволити, адже вхідний квиток коштував дуже дорого. Крім того, зал був заповнений працівниками КДБ, які слідкували за тим, щоб не було провокаційних запитань на кшталт “чи буде ядерна війна з Америкою?”. Щоправда одне незаплановане питання таки пролунало. Старий гуцул запитав ілюзіоніста, чи повернуться радянські космонавти, які на той час знаходилися на орбіті, назад. Вольф Мессінг на його запитання відповів ствердно. Так і сталося: Валентина Терешкова і Валерій Биковський успішно повернулися на Землю.
Чанахи по-франківськи для Параджанова
На першому поверсі готелю “Дністер” раніше працювало кафе “Чанахи”. Воно було відкрите ще тоді, коли готель носив назву “Спартак” ( з 1944 року). Назва кафе походила від грузинської страви (жаркоє). Дуже цікава історія пов’язана з тим, як ця традиційна кавказька страва потрапила до Івано-Франківська.
У 1964 році один з номерів готелю винайняв кремезний бородатий чоловік кавказької зовнішності. В той час на першому поверсі працювало безіменне кафе, де той чоловік часто зупинявся поїсти. Одного разу він попросив в офіціанта, аби йому принесли чанахи. Але у кафе про цю страву чули вперше. Кухаря зацікавило, що то таке, і він сам підійшов до того чоловіка, аби дізнатися більше про чанахи. Той розповів йому, як готується ця страва, але не настільки точно, як у записах кулінарних книг. Класичні кавказькі чанахи готуються з картоплі, квасолі, баранини і спецій. Проте замість баранини гість порадив використати яловичину, мовляв це м’ясо краще розварюється і надає страві потрібну клейкість. Кухар уважно слухав гістя, записав рецепт, який він продиктував і пообіцяв приготувати цю незвичайну для франківців страву вже на наступний день.
На другий день гість знову завітав до кафе. Цього разу він пробував чанахи по-франківськи. Страва йому сподобалася. Дуже швидко чанахи стали так би мовити фішкою закладу. Крім того, головний кухар придумав особливий соус до цієї страви, рецепт якого тримався в таємниці до часу, коли заклад закрили.
Щонайцікавіше, тим кремезним бороданем був кінорежисер Сергій Параджанов, який в той період знімав у Карпатах фільм “Тіні забутих предків”.
За матеріалами: nadiyahotel.com, wn.if.ua.