Волонтери, які допомагають у місті Івано-Франківськ і по всій країні

Україна згуртувалася в такий складний час, як ніколи. Всі забули про свої образи та почали допомагати Україні всім, чим можуть. Життя показало, хто є хто і відсіяло людей, які не готові боротися з іншим за мир і спокій.

Волонтери вкладають багато сил і коштів для зміцнення нашої держави. Вони інформують населення, допомагають людям і намагаються зберігати спокій, повідомляє сайт frankivsk.one.

Юлія Стасюк

Однією з волонтерів є франківчанка – Юлія Стасюк.

Дівчина щодня інформує населення, намагається допомогти країні та місту.

Юлія запевняє, що у такий складний час неможливо сидіти та просто читати новини, оскільки можна зійти з розуму.

«Мені простіше сфокусуватися на допомозі,  а не сидіти та читати фейкові новини та думати, що все – ми завтра помремо. Мені легше думати про те, що потрібно піти туди, зробити ще одне, сконтактуватися чи зустрітися з людьми, які теж допомагають. Треба якось відволікатися – йти плести сітку, складати речі для переселенців, купляти цукор, гречку. Дякувати Богу, дякувати ЗСУ, що в Франківську спокійно і є можливість допомогти.»

Дівчина говорить також про те, що зараз головне зберігати холодний розум, але щоб це робити, то потрібно читати офіційні джерела.

«Чому люди читають Blacklist, незрозумілі групи? Вони просто сидять дома, почули щось від сусідів, від тьоті Наталі, від баби Галі. Чому люди слухають це? Чому вони не слухають офіційні джерела? Ніхто їм не бажає нічого поганого, ніхто не бажає, щоб їх вбили. У разі небезпеки всі всім все скажуть. Я слухаю офіційні джерела, Арестовича, Зеленського, Кіма – вони мене заспокоюють, це прекрасні люди.»

Юля каже про те, що в соціальних мережах особливого хейту немає, проте стикається з тим, що люди часто пишуть їй про те, що ті новини, які вона поширює – фейкові. Деякі підписники висловлюють свою пасивну агресію стосовно цього та просять перевіряти інформацію. Проте Юлія запевняє, що постить на сторінці тільки офіційні джерела та перевірені.

« На моїй сторінці бісить те, що люди намагаються назвати новини, які я пощу, назвати фейками. Вони кидають мені зовсім інше джерело, яке сказало зовсім по-іншому. Щодо волонтерства, то ніхто нічого поганого не пише. Людям не до цього, вони думають про те, як купити гречку, зібрати документи та виїхати за кордон.  Загалом пишуть тільки хороше.»

Дівчина запевняє, якщо би їй написали хейт, то вміє відповісти. Вона не робить нічого поганого, щоб її хейтили. Юлія, окрім інформування також допомагає людям  похилого віку. Адже для неї це завжди було чимось особливим і вона дуже добре ставиться до старших людей. Їй важко спостерігати за тим, як вони живуть і те, що їм потрібна допомога.

«До стареньких людей в мене ставлення дуже особливе. Оскільки навіть у мирний час багато з них ходять дуже сумні та похмурі. Вони виглядають самотніми. Мені їх дуже шкода. Особливо після того, як помер мій дідусь, я не можу дивитися на стареньких людей, я просто готова плакати. Після того, як почалася війна, я поверталася додому, у магазині побачила дідуся, я була готова купити йому все.»

Дівчина вже давно хотіла допомагати людям похилого віку, а тепер це стало настільки необхідно, що просто вже не вистачило сил сидіти осторонь. Вона намагалася зі своїми друзями раніше, а саме в геріатричному пансіонаті Франківська, проте тоді виникало багато перешкод, через які їх не пускали туди.

« Поки що ми допомогли одній бабусі. Але я дуже рада, що я змогла достукатися до цього всього, оскільки ми шукали її цілий день. Допомогли ми викладачці медичного університету. Вона справді потребувала цієї допомоги, оскільки вона живе бідно, це помітно. Я вважаю, що викладачі не повинні жити в таких умовах.»

Коли Юлія Стасюк побачила цю бабуся у вікні, то в неї почали навертатися сльози, але вона зразу взяла свої емоції в кулак, тому що прекрасно розуміла, що не робить гірше, а тільки краще.

« Ми зайшли до неї та побачили,в яких умовах вона живе. Її реакція була безцінна. Ми їй допомогли хоча б трішечки. Бабуся захотіла віддячити та дала нам печиво. Ми навіть не хотіли його брати, бо це, напевно, її велика радість в домі – те печиво. Проте жінка настоювала. А для мене це був найкращий подарунок за останній час. Я не хочу, щоб хтось з них плакав, хочу, щоб їм було приємно.»

Волонтерка готова зробити все, що тільки можна: купити їсти, ліки, прибрати в квартирі. Дівчина зробить все, щоб хоча б трохи розважити  стареньких людей. Волонтерка поширила у своїх соціальних мережах, що вони вже відвідали ще людей похилого віку та допомогли їм. 

Також Юлія упереджено ставиться, до осіб, які наживаються на війні. Сама на таких не потрапляла. Але запевняє, що з таким жартувати не можна, оскільки карма існує.

«Сьогодні ти надурив людей, завтра тебе намахає життя. Для чого вже бути таким «сміливим»?»

Волонтерка теж передала допомогу на Ірпінь і Бучу та щиро надіється, що це все доїде до свого місця призначення. Оскільки в багатьох містах зараз проблема з проїздом і волонтерам складно відвезти в деякі міста допомогу.  Проте вони все одно намагаються це зробити.

Каріна Ільницька

Волонтерка, блогерка, фотограф – Каріна Ільницька теж не залишається осторонь сьогоднішньої ситуації.

Дівчина розуміє важливість допомоги на даний час. Вона запевняє в тому, що долучилася до волонтерства, оскільки зараз війна, а стріляти не вміє, щоб боронити свою країну.

« Тому роблю те, що можу у своєму місті та поза ним, щоб допомогти на всім на фронті. Але, звісно, й тим, хто втікає у відносно безпечні міста (навряд сьогодні в Україні є безпечні) або залишається вдома, під обстрілами й потребує нашої підтримки.»

На даний час Каріна допомогла евакуюватися близько 200 сім’ям. Знайшли як перевезти інсулін з Румунії. Доставили, розвантажили і перевантажили для Харкова та Херсона кілька тонн гуманітарної допомоги та амуніції з Європи. Крім того допомагають тваринкам та старшим людям, і, звісно, ще працюють з Карітасом в Івано-Франківську.

«З допомогою цієї організації також отримали допомогу близько 100 сімей. Щодня видаємо гарячі обіди, пакети з речами першої допомоги, надаємо психологічну та юридичну підтримку».

Дівчині здається, що зараз можна знайти та дістати все і всюди. Іноді виникають труднощі з логістикою. Каріна запевняє, що часом потрібно на щось кошти, тому за можливості варто надсилати гроші тільки перевіреним людям. Також перешкодою на волонтерському шляху зараз стає знайти житло.

На думку волонтерки, країні зараз потрібно, щоб кожен робив те, що вміє робити на своєму місці.

«ЗСУ тримає оборону на лініях фронту, політики роблять своє, а ми маємо працювати тут, щоб у захисників був ресурс, а країна жила навіть  під час війни. Ну, і не треба нападати на своїх. У нас зараз спільний ворог, а решту непорозумінь вирішимо після перемоги в коментарях у Facebook.»

Каріна радить знайти роботу рукам і голові, спати, їсти, приймати ліки та планувати, що будете робити після перемоги. Дівчина впевнена, що ми переможемо.

Дарія Лебедєва

Дарія Лебедєва запевняє, що допомагає цивільному населенню, бо це її дім. Так, як зброї їй не дали, бо немає бойового досвіду, то робить все можливе в її силах. Вона не залишить своїх у біді та далі робитиме все від себе залежне, як і її сім’я.

Дарія постійно на зв’язку, тому немає часу аналізувати те, що вона відчуває.

«Мені постійно дзвонять, пишуть. Всі ці дні, я постійно на зв’язку. Ми намагаємося зробити реальне і не дуже реальне.»

Дарії вдалося за ці дні поселити десятки людей, які приїхали з гарячих точок і продовжують це робити. Надають гуманітарну допомогу переселенцям, направляють буси з допомогою до Києва та Харкова.Допомагають людям знаходити транспорт, щоб приїхати до спокійних міст.

«На днях їхали за інсуліном з Словакії, щоб допомогти нашим лікарням. Словом дуже багато зроблено, але ми продовжуємо, бо розслаблятися немає коли.»

Стосовно людей, які наживаються на війні, дівчина не бачила.Але впевнена, що такі є і завжди такі будуть. Не розуміє тільки того, як так можна, бо наслідки війни не вартують ніяких грошей.

Хейту у свою сторону не отримувала, оскільки в неї на сторінці більшість її друзів і клієнтів. Зараз обмінюються важливою інформацією, підтримують один одного та допомагають. Дівчина запевняє, що на суперечки часу зараз немає.

Волонтерка радить не занурюватися в новини, а виконувати завдання, які можна вирішити тут і зараз. Отриману інформацію ділити на два, тому що зараз багато фейкових новин, які оприлюднюють, а потім заперечують.

« А взагалі ще пораджу від себе дбати про себе та людей, які цього потребують. Ну, і говорити, якщо самі потребуєте допомоги, вона часом приходить звідки не чекаєш. І головне пам’ятати, що наш дім, наші люди – наш обов’язок берегти одне одного!»

Збройні Сили України, Прикордонна Служба України, Президент – це наші герої.  Проте варто не забувати про волонтерів, які підтримують нашу країну у такий складний час, не залишаються осторонь. Вони так само борються на своїх фронтах день і ніч. Допомагають, шукають, інформують, з неможливого можуть зробити можливе. Вони також наші герої, яким країна вдячна.

Ми висвітлили тільки маленький список людей, які беруть участь у волонтерстві, але таких дуже багато. Завдяки їм країна живе навіть під час війни.

More from author

Давні промисли Гуцульщини: ліжникарство та мосяжництво

Гуцульщина – надзвичайно красивий етнографічний регіон українських Карпат. Він вабить не лише туристів, а й дослідників історії, які хочуть доторкнутися до душі місцевих жителів....

Що таке p2p перекази

Час грошових переказів, що вимагають іноді значного часу та дорогих послуг посередників, невблаганно добігає кінця. На зміну таким транзакціям приходять перекази безпосередньо з карти...

Види та особливості рукавів високого тиску

Одним із обов'язкових компонентів пневматичної техніки є рикання високого тиску. Це шланг, яким підготовлений компресором потік повітря передається пневмоінструменту. Він витримує високий тиск, забезпечуючи...
.,.,.,.