Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника входить до числа найстаріших вищих навчальних закладів Івано-Франківської області.
Створений у 1940 році, як Станіславський учительський інститут, згодом після отримання Україною Незалежності, у 1992 році, указом Президента України отримав звання університета, пише сайт frankivsk.one.
Історія створення
Після приєднання Східної Галичини до складу УРСР, в регіоні виникла проблема з гострою нестачею вчительських кадрів. В кінці 1939 року проводилися різні навчальні семінари для вчителів, залучалися професійні кадри зі сходу України, але ці кроки не допомогли вирішити проблему. Органи місцевого самоврядування були змушені звернутися до вищого керівництва з проханням створення у місті Станіславів вчительського інституту.
Після прийняття рішення, вже на початку 1940 р. почалися проводитися роботи з підготовки до відкриття навчального закладу.
1 березня навчальний заклад офіційно почав працювати.
На початку свого існування в інституті працювало 3 факультети:
- фізико-математичний (декан М. Король);
- історичний (декан Т. Великий);
- філологічний (декан М. Шмулензон).
Першим директором став уродженець Житомирської області, викладач педагогіки Станіславської педагогічної школи – Федір Плотницький.
Робота інституту у період радянсько-німецької війни
Німецька окупація спричинила для навчального закладу катастрофічні наслідки. Навчальний корпус інституту був повністю спалений, а майно закладу розграбоване. Велика кількість викладачів та студентів пішла на фронт, або була евакуйована.
Декан історичного факультету П. Великий загинув у битві під Сталінградом. Декан філологічного факультету Л. Шмулензон та викладачі В. Чорний, Л. Березін, І. Поповський, Л. Насонов загинули в боях між Житомиром і Бердичевом.
У тюрмі гестапо в Умані загинув перший директор інституту – Федір Плотницький.
Відновлення навчального закладу у післявоєнний період
У 1944 році, після відновлення радянською владою контролю над регіоном, розпочалася робота з відбудови вчительського інституту.
Микола Король, декан фізико-математичного факультету, був призначений в.о. директора учительського інституту.
Як і після створення, першими трьома факультетами, які запрацювали, були мовно-літературний, фізико-математичний та історичний.
Перший післявоєнний рік навчання стартував 1 листопада 1944 року, а вже у липні 1945 року отримали перші учительські дипломи 13 випускників стаціонару.
Станом на 1949 рік в інституті навчалося вже 790 учнів, а загалом за період існування Станіславського учительського інституту було підготовлено та надано диплом 1457 майбутнім спеціалістам регіону.
Реорганізування в педагогічний інститут
Постановою ради міністрів УРСР від 4 серпня 1950 року Станіславський учительський інститут було реорганізовано у педагогічний інститут. Розпочалася підготовка вчителів вищої кваліфікації, вже через 6 років в інституті працювало 79 викладачів, з яких 21 – кандидати наук, доценти.
Проводилися процеси щодо покращення навчального процесу, у 50-ті роки відкриється велика кількість нових кафедр, кабінетів та лабораторій. Станом на 1958 рік фонд бібліотеки складав вже 167 тисяч книг, хоча на початку десятиліття показник складав всього лише 38 тисяч.
У 1955 році відбулося з’єднання Станіславського педагогічного інституту із Коломийським учительським інститутом.
5 січня 1971 року навчальному закладу було присвоєно ім’я видатного українського письменника Василя Стефаника.
50-річчя від створення інституту
У 1990 році інститут святкував своє 50-річчя, пам’ятна дата, яка дозволяє підсумувати та зрозуміти досягнення за період його існування перед майбутнім переходом у новий етап – існування за часів Незалежної України.
За цей час інститут підготував більше 30 тисяч вчителів, з них 10 тисяч у майбутньому працювали у школах Прикарпаття, забезпечивши перепідготовку 14 тисяч освітян. Більше сотні випускників було залучено до науково-педагогічної роботи в своїй «альма-матер», із них 45 мали наукові ступені й звання.
Робота в ранній період Незалежної України
Проголошення незалежності України і становлення державності створили принципово нові умови для розвитку всієї системи освіти, включаючи вищу освіту, і зажадали від вчителів і вчених створити можливість для жителів регіону отримувати більш широку і ґрунтовну освіту на рівні сучасних світових стандартів, які тільки класичні університети можуть забезпечити. Перший президент України Леонід Кравчук з ініціативи та прохання колективу навчального закладу у 1992 році підписав указ про створення Карпатського університету імені Василя Стефаника на базі Івано-Франківського державного освітнього інституту. На той час навчальний заклад вже давно став одним з провідних навчальних закладів України за своїм науковим потенціалом. На його 36 кафедрах навчання і наукові дослідження вели 240 штатних викладачів, серед них 20 докторів наук, професорів, 181 кандидат наук і доцент. Студентський склад університету складався з 3950 стаціонарних студентів та 2400 студентів заочної форми.
Після 5 років роботи університет вже мав на своєму рахунку 7 тисяч студентів і здійснював підготовку майбутніх фахівців з 22 спеціальностей.
Сучасний етап роботи університету
Відлік сучасного етапу можна розпочати з 12 квітня 2012 року, коли ректором університету було призначено Ігоря Цепенду, який займає посаду до цих пір.
Ігор Євгенович закінчив з відзнакою історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені Василя Стефаника у 1986 році.
У 2014 р. створено Навчально-наукову лабораторію біологічної екології в Інституті природничих наук та Національний контактний пункт програм ЄС Горизонт – 2020 за напрямком “Нанотехнології, сучасні матеріали та передові сучасні виробництва”.
Університет має найвищий – IV рівень акредитації, входить у ТОП-10 найкращих університетів на заході України. Займає 13 місце за показником наукометричної бази Scopus.
Структура університету на сьогодні виглядає так:
- 11 факультетів;
- 4 інститути;
- 79 кафедр.
Серед науково-педагогічних працівників, роботу в університеті здійснюються 123 доктори наук, 724 викладачі з науковими ступенями та вченими званнями.
Серед відомих варто зауважити професора – Лущака Володимира Івановича, який входить у ТОП-50 найкращих українських науковців сучасності та наукових доцентів – Лущака Олега Володимировича та Кубрака Г.М., які входять до рейтингу 50 найкращих молодих вчених України.