І віра твоя врятує тебе. Як би складно не було в ці часи, але подавлювати у собі надію не можна. Потрібно вірити завжди та надіятися на краще –  на перемогу.

Сьогодні волонтерство немає жодних меж і рамок. Тобто люди волонтерять і в Україні, і за кордоном. Також ця справа немає жодних вікових обмежень. Діти та підлітки долучаються до волонтерства та вигадують будь-які речі для того, щоб підняти хлопцям на передовій настрій. Деякі малюки малюють малюнки, де пишуть про свою віру в них і величезну любов.

Це їхня маленька подяка за те, що їх захищають і дбають про них.  Такі речі й справді піднімають настрій бійцям і додають розуміння того, що здаватися не можна заради тих маленьких дітлахів, які вірять у своє світле майбутнє у вільній країні.

Більш детально про волонтерство на Івано-Франківщині розповість frankivsk.one.

“І віра твоя врятує тебе”

У Брошнів-Осадському ліцеї дівчата плетуть вервички для хлопців на передовій. Адже впевнені в  тому, що віра рятує у найтемніші часи.

У християнстві вервиця – це засіб, який допомагає краще зосередитися на молитві.

На допомогу дівчатам приходять різні люди і старші, і молодші. Зазвичай вони вп’ятьох це роблять. Займаються цим як і учениці ліцею, так і його випускниці. Всі випускники пам’ятають свої рідні стіни,  в яких отримали безліч корисних знань. А сьогодні приходять туди заради допомоги країні.

Уляна Тарасевич, випускниця школи твердить:

«У Брошневі-Осаді завжди активні люди. І ми хочемо допомагати воїнам всім, чим можемо. Ми подумали, що бійцям потрібно допомагати і духовно, щоб вони могли в будь-який час молитися, якщо виникатиме якась  біда чи потреба.»

Дівчина впевнена, що вервиця символізує оберіг для хлопців на передовій.

«Коли виникає безвихідна ситуація, то ніколи не пізно згадати про Бога, який на твоїй стороні та завжди допоможе. Тому віра наша рятує нас.»

Уляна впевнена в тому, що поки є можливість допомагати тут, то потрібно допомагати.

«Коли прийде час, то прийдеться допомагати країні із за кордону. Зараз їхати зовсім не хочеться, хочеться максимально допомогти тут.»

У свої юні роки дівчина розуміє, що сьогодні як ніколи важливий суверенітет країни, тому потрібно під час війни зробити все можливе для нашої незалежності та миру.

Одну вервичку дівчатка плетуть приблизно п’ятнадцять хвилин, тобто це не займає дуже багато часу.

«Головне, щоб був матеріал: бісер, хрестики, нитки, запальнички, ножиці. Тоді справа йде чудово. Ну, і звісно, хороший настрій.» – твердить Уляна.

Дівчата запевняють, що найбільша кількість людей, яка приєдналася до них – це дванадцять осіб. Проте не завжди приходить багато, тому вони вже звикли у своєму складі п’ятьох дівчат волонтерити та плести вервиці.

«Нам часом навіть зручніше, коли нас не так багато, проте руки ніколи зайвими не бувають. Також важлива фінансова підтримка для наших матеріалів.»

Ольга, волонтерка у ліцеї, впевнена в тому, що сьогодні символом України став народ і його нереальне об’єднання.

« Надає значення найбільшого – народ, який максимально намагається допомогти країні.»

Дівчина дуже скромно висловлює свою думку про волонтерство та плетіння вервичок.

«Я розумію, що це не рятує комусь життя, але я впевнена, що це підбадьорює дух бійців, які стоять на захисті рідного дому.»

Бойовий дух сьогодні також важливий і для мирного населення, який стоїть в тилу, але брошнівчани тут не здаються та з позитивом вірять у найшвидшу перемогу України. Вони докладають тут максимальних зусиль для цієї справи. Крапля в морі – це просто крапля в морі, але якщо кожен будете капати по трішки у міру своїх можливостей, то скоро буде цілий океан, який врятує країну від зневоднення.

Дівчата за декілька днів зробили 120 вервичок та відправили їх.

«Самі не знаємо, куди вони їдуть. Ми віднесли до церкви, а там їх забрали в Івано-Франківськ – це наступна їхня зупинка, але звідти мають відправити в місця, де проводяться бойові дії» – твердить Уляна.

Зважаючи на те, що у дівчат зараз навчання, вони все-таки виділяють свій час на волонтерство та допомогу країні. Вдень витрачають приблизно чотири години часу на плетіння.

З безмежною щирістю, вірою та любов’ю відбувається цей процес.

Біда, яка прийшла в нашу країну, дала змогу людям згадати про свої відкритті серця, людяність, сумлінну совість та те, що час – це просто ілюзія, який перестав існувати для українців, як і дати, залишилося тільки рахувати дні від початку війни та допомагати один одному.